СЛУХОВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
слух
псл. sluxъ «слух», первісно «те, що говорять, що можна слухати, чутка» (*sluxēti › slušati «слухати, прислухатися»), похідне від основи дієслова *slūti «називатися, говоритися, поширюватися (про чутки)», утворене за допомогою суфікса -x-, наявного в таких словах, як směxъ «сміх» (‹smě(j)- «сміятися»), spěxъ «поспіх» (‹*spě-ti «поспішати»);
споріднене з дінд. śróṣati «чує, слухає», śrúṣtiḥ «слухняність», ав. sraōša- «слух, послухання», лит. klausá «слух; послухання; музичний слух», klausóti «слухати, прислухатися; слухатися, коритися», лтс. kláusót «чути, слухати; слухатися», прус. klausiton «почути», klausēmai «слухаємо», дангл. hléor «щока, лице», дісл. hlór (‹*hleuza-) «щока», hlør (‹*hluza-) «підслухування», дірл. clūas «вухо», двн. hlosēn «слухати, слухатися», днн. hlust «слух, вухо, слухання», тох. А klyos- «чути», В klyaus- «слухати»;
р. слух, слу́шать, бр. слу́хаць, др. слоухъ, слоушати, п. вл. słuch, słuchać, ч. sluch, poslouchati, posluchat, ст. slúchati, слц. sluch, slúchat’, нл. słuchaś, болг. слух, слу́шам, м. слух, слуша, схв. слу̏х, слу̏шати, слн. slúh, slúšati, стсл. слоухъ, слоушати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́слух
«допит»
вислуха́ти
вислухо́вувати
вислу́хувати
заслу́шний
«вартий уваги»
надслуха́ти
«прислухатися»
на́слух
(з наслуху «з розмов»)
наслу́ховач
«підслухач»
непо́слух
не́слух
неслухня́нець
ослуше́нець
ослу́шник
підслу́хач
пі́дслухи
підслу́хувач
по́слух
послуха́ння
послу́ха́ч
послухня́ний
послухня́нство
послуше́нство
по́слушка
«послушниця»
послу́шний
послу́шник
прислух
«прислухання»
прислуха́ч
«слухач»
про́слух
«чутка»
прослу́хування
слух'я́ний
«тс.»
слух'я́нство
«тс.»
слу́хавка
«слухальна трубка»
слуха́льня
«слухацький зал»
слу́хання
слуха́ня
«морський вухатий слимак, Haliotis»
(зоол.)
слуха́тель
«слухач»
слу́хати(ся)
слуха́ч
слухащий
«слухаючий»
слухли́вий
«слухняний»
слухли́вість
«слухняність»
слухм'я́ний
слухня́вий
слухня́ний
слухня́нство
слухо́ви́й
слуша́тель
«слухач»
слуша́ти
«слухати»
слу́шник
«васал»
слушни́цтво
«васальна залежність»
слу́шність
услухну́ти
«послухатися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sraōša- «слух, послухання» | авестійська |
| слу́хаць | білоруська |
| слух | болгарська |
| słuch | верхньолужицька |
| słuchać | верхньолужицька |
| hléor «щока, лице» | давньоанглійська |
| hlosēn «слухати, слухатися» | давньоверхньонімецька |
| śróṣati «чує, слухає» | давньоіндійська |
| śrúṣtiḥ «слухняність» | давньоіндійська |
| clūas «вухо» | давньоірландська |
| hlór «щока» (‹*hleuza-) | давньоісландська |
| *hleuza | давньоісландська |
| hlør | давньоісландська |
| *hluza- | давньоісландська |
| *hleuza | давньоісландська |
| hlør | давньоісландська |
| *hluza- | давньоісландська |
| hlust «слух, вухо, слухання» | давньонижньонімецька |
| слоухъ | давньоруська |
| слоушати | давньоруська |
| klàusȋt «чути, слухати; слухатися» | латиська |
| klausá «слух; послухання; музичний слух» | литовська |
| klausýti «слухати, прислухатися; слухатися, коритися» | литовська |
| слух | македонська |
| słuchaś | нижньолужицька |
| słuch | польська |
| słuchać | польська |
| sluxъ «слух» | праслов’янська |
| *slūti «називатися, говоритися, поширюватися (про чутки)» | праслов’янська |
| -x- | праслов’янська |
| směxъ | праслов’янська |
| spěxъ «поспіх» (‹*spě-ti «поспішати») | праслов’янська |
| *sluxēti | праслов’янська |
| slušati | праслов’янська |
| smě(j) | праслов’янська |
| *spě-ti | праслов’янська |
| klausiton «почути» | прусська |
| klausēmai «слухаємо» | прусська |
| слух | російська |
| слу́шать | російська |
| слу̏х | сербохорватська |
| sluch | словацька |
| slúchat' | словацька |
| slúh | словенська |
| slúšati | словенська |
| слоухъ | старослов’янська |
| слоушати | старослов’янська |
| klyos- «чути» | тохарська А |
| klyaus- «слухати» | тохарська В |
| слу́шам | українська |
| слуша | українська |
| слу̏шати | українська |
| sluch | чеська |
| poslouchati | чеська |
| posluchat | чеська |
| slúchati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України