СЛУПИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
слуп «стовп; [стовп у будівлі, зокрема в стіні] Ме» (заст.)
запозичення з польської мови;
п. słup «стовп» відповідає укр. стовп;
бр. слуп «стовп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
слупе́ць
«стовпець у перилах»
слу́пик
«хрестовина у вікні»
слу́пок
«стовпчик (частина ткацького верстата і под.)»
слупува́ти
«прив’язувати до стовпа»
слупча́стий
«у вигляді стовпчика»
слу́пчик
«стовпчик; вид вишивки»
стлуп
«стовп»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| слуп «стовп» | білоруська |
| słup «стовп» | польська |
| стовп | українська |
слуп «смуга вичиненої волячої шкіри вздовж спини на підошви»
неясне;
може бути зіставлене зі слуп «стовп» і з псл. *sъlupъ, похідним від sъlupiti «злупити»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *sъlupъ | праслов’янська |
| sъlupiti «злупити» | праслов’янська |
| слуп «стовп» | українська |
стлуп «колона; стовп»
очевидно, результат контамінації форм слуп і стовп «тс.» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| слуп «тс.» | українська |
| стовп | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України