СЛОНЯЧОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. slonъ;

переконливої етимології не має;

досить поширеним є народноетимологічне за походженням припущення про зворотне утворення форми *slonъ від дієслова sloniti sę (prisloniti sę) «притулятися, спиратися», зумовлене тим, що слон спить, притулившись до дерева (Черных II 176–177; Преобр. II 324; Младенов 591; Brückner 500);

чимало прихильників (Štrekelj 58–59; Кипарский ВЯ 1956/5, 137; Schuster-Šewc 1304; Коваль 89; Німчук 187) має виведення як видозміненого запозичення з тюркських мов – пор. тур. аз. карач. балкар. крим.-тат. aslan «лев», тур. тат. arslan, кипч. astlan «тс.»;

реконструюється також (Ильинский ИОРЯС 23/2, 196; Соболевский РФВ 65, 409; Skok III 286) гіпотетичне псл. *slopnъ (slopnь), яке зіставляється з п. ст. słopień «сходинка, приступка», słopać «тупати»;

заслуговує на увагу виведення (Иванов Этимология 1975, 153–157) псл. slonъ через невідоме посередництво від кит. ст. *sδaŋ, бірманського s^haŋ ‹ *slaŋ «слон, бик»;

р. бр. болг. м. слон, др. слонъ, п. słoń, ч. слц. slon, вл. słón, нл. słоn, схв. сло̏н, слн. slа̏n, р.-цсл. слонь;