СЛИНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. slina «слина», sljuna «тс.», похідні утворення з суфіксальним -n- від іє. *(s)lei-, *(s)leu- «слизистий, клейкий», того самого, що і в псл. slim-akъ «слимак», slizь «слиз»;

споріднене з лтс. sliẽnas «слина; густий слиз», sliẽkas «тс.», sliẽnât «бризкати слиною»;

р. [сли́на́], слюна́, бр. слі́на, [слю́ня], п. ślina, ч. слц. slina, вл. sliny, [slěny], нл. slina, полаб. slai̯nă (‹*slina), болг. м. сли́на, схв. сли̏на, слн. slína, стсл. слина;

псл. slūti (‹*slou-) «називатися, говоритися, поширюватися (про чутки)», slyti (‹*slū-) «тс.», пов’язані з slovo «слово», slava «слава», slūxъ «слух»;

споріднене з лтс. sluvêt «слити», slūt «поширюватися, ставати відомим», sludinât «оголошувати», дінд. śrutáḥ «почутий, відомий», śrútiḥ «слух, вухо, слухання», śṛṇṓti «чує», ав. srū˘ti- «повідомлення», srū˘ta- «почутий», гр. ϰλέομαι (ϰλέω) «славлю, вихваляю», ϰλυ̃ϑι «слухай», ϰλυτός «славний», лат. clueo, -ēre «зватися», ірл. clunim «чую», двн. hlūt «голосний», вірм. lu «відомий», lur «слухання, чутка, повідомлення»;

іє. *k῀leu-, *k῀lū- «слухати»;

р. слыть, слыву́, ст. слову́ «славитися, вважатися», бр. слыць «тс.», др. слути, слову «тс.; називатися», слытие «назва», п. słynąć «славитися», ч. slouti, sluji, slynouti, ст. slúti, slovu «слити», слц. slut’, slujem «називатися, вважатися», слн. slúti, slôvem, slújem «славитися», стсл. слоути, словѫ «зватися, слити»;