СЛАТИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
сла́ти́на «ропа; сіль»
очевидно, запозичення з румунської мови;
рум. slátină «джерело із солоною водою; багнисте, грузьке солоне місце» виводиться з південнослов’янських мов;
болг. [сла́тина] «низьке місце, звідки тече вода; джерело», м. сла́тина «солона земля», схв. сла̏тина «солоне джерело (цілюще)», слн. slátina «вуглекисла вода», як і стсл. слатина «солона вода», ч. слц. slatina «торф’яне болото», споріднені з укр. соло́твина «багнувате місце»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
слати́на
«соляні копальні»
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сла́тина «низьке місце, звідки тече вода; джерело» | болгарська |
| сла́тина «солона земля» | македонська |
| slátină «джерело із солоною водою; багнисте, грузьке солоне місце» | румунська |
| сла̏тина «солоне джерело (цілюще)» | сербохорватська |
| slatina «торф’яне болото» | словацька |
| slátina «вуглекисла вода» | словенська |
| слатина «солона вода» | старослов’янська |
| соло́твина «багнувате місце» | українська |
| slatina «торф’яне болото» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України