СЛАСНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
сласть «солодощі; розкіш»
ст. сласть «насолода, смак, радість, утіха, пожадливість» (1627);
запозичено в давньоруську мову з церковнослов’янської, а пізніше в українську, можливо, окремі похідні з чеської чи словацької;
стсл. сласть «солодкість, солодка їжа; смак; прянощі; блаженство, насолода», як і ч. slast «насолода», слц. slast’ «тс.», зводиться до псл. *solstь (‹*sold-tь) «солодкий смак», похідного від *soldъ «солодкий»;
р. сласть «солодкий смак; (мн.) солодощі», бр. [сласць] «солодкість», др. сласть «солодка їжа, задоволення; хтивість, пристрасть»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засластьо́нити
«замаслити, засалити»
сла́сни́й
«хтивий; непристойний; ласий; [смачний ВеУг]»
сла́стник
«розпутник»
сластьо́н
«вид пампушки»
сластьо́ни
«ласощі»
сла́стьо́нниця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сласць «солодкість» | білоруська |
| сласть «солодка їжа, задоволення; хтивість, пристрасть» | давньоруська |
| *solstь «солодкий смак» (‹*sold-tь) | праслов’янська |
| *soldъ «солодкий» | праслов’янська |
| *sold-tь | праслов’янська |
| сласть «солодкий смак; (мн.) солодощі» | російська |
| slast' «тс.» | словацька |
| сласть «солодкість, солодка їжа; смак; прянощі; блаженство, насолода» | старослов’янська |
| slast «насолода» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України