СЛАВЯНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. slověne (slověnin);

загальноприйнятої етимології не має;

найбільш переконливе виведення від якогось гідроніма;

пор. др. Словутичь «Дніпро», р. Слуя, п. Sława, Sławica, схв. Славница, назва села лит. Šlavėˊnai на річці Šlavė˜, які зіставляються з гр. ϰλύζω «обмиваю», ϰλύδων «приплив», лат. cluo «очищаю», cloaca «каналізаційний стік»;

зіставляється також з гр. λᾱός (*‹slaō˘os) «народ» (Миккола РФВ 48, 272–273; Бернштейн Очерк 1961, 91), з псл. slovo «слово» (Преобр. II 318; Skok III 282; Jakobson IJSLP 1/2, 271; Менгес 33), з ірл. slúag «натовп, військо» (Mikkola Ursl. Gr. I 8), з гот. slavan «мовчати» (Brückner 501) та ін;

р. бр. славя́не, др. словѣне, словяне, п. Słowianіe, ч. Slоvané, слц. Slovania, вл. Słowjanojo, полаб. slüvenst’ă «слов’янське» (про полабських слов’ян), болг. славя́ни, м. Словени, схв. Слове́ни, Славе́ни, слн. Slováni, Slovéni, стсл. словѣне (одн. словѣнинъ);

запозичення з російської мови;

р. славя́нка «тс.», запропоноване творцем цього гібриду І.В.Мічуріним (1899), пов’язане з основою слова р. славя́не «слов’яни»;

утворено в російській мові з основ р. славя́не і гр. φίλος «друг, любий», φιλέω «люблю»;

р. болг. славянофи́л, бр. славянафі́л, п. słowianofil, ч. slovanofil, слц. slavianofil, схв. слава̏фил, слн. slavofíl;