СКІПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясні фонетичні форми з початковим ск- перед голосними переднього ряду замість очікуваного щ- або сц-;

можуть бути результатом контамінації форм типу ска́бка, скопи́ти і ще́па, щіпа́ти або факультативного збереження давнього ск- без переходу в щ-, як у словах ске́ля, скемі́ти та ін;

р. [ске́па] «скіпка», [скепа́ть] «відколювати», бр. [ске́пка] «тріска», [скепі́на] «щілина», аске́пак «осколок, тріска», др. скѣпище (скепище) «ратище», оскѣпище «тс.», оскѣпъ «спис», поскѣпани «розколені», п. [skipka] «скіпка, скалка», [skiepina] «щілина»;

запозичення з німецької мови;

н. Schiefer «сланець; шифер; скабка; скалка, уламок» споріднене з двн. skivaro «розі- рвані скелі, розколені дрова», сангл. scifre «тс.», англ. shiver «скалка або уламок від каменя; шифер, ґонт; відходи конопель», пгерм. *skifran (‹ *skē˘ip-), псл. *skěpati, укр. скіпа́ти, скі́па;

р. болг. ши́фер, бр. шы́фер, п. szyfer;

лат. cippus «загострена паля; загострена колона» зіставляється з псл. *skěpati, укр. скіпа́ти, скі́па;

фр. chiffоn «ганчірка, клапоть; шифон» утворене від chiffe «ряднина, ганчірка», яке вважається словом германського походження, пор. свн. kipf(e) «рогалик; планка на бортах воза» (нвн. Kipf «рогалик»), запозичене з латинської мови;

запозичення з французької мови;

р. шифо́н, бр. шыфо́н, п. szyfon, ч. šifón, chiffon, слц. слн. šifón, схв. шифон;

імовірно, утворення, пов’язане зі скіпа́ти «колоти, розколювати; дробити (каміння)» або [скепа́ти] «тс.» (ВеЗн 82);

[щіпа́рня] «заклад, що займається щепленням віспи», [щіп’є́р] «лікар, що прищеплює віспу» Нед, [щіп’я́р] «тс.» ВеЗа, [щіпни́й] «такий, що може бути розщеплений» Нед, відщепе́нець, відщепе́нство, [відщі́пок] «шматочок, уламок, скалка», за́щіпка, [нащи́па́ти] «наскіпати» Ж, о́дщеп «відокремленість, відірваність» Ж, одще́пність «тс.» Ж, [още́пина] «балки; балка, що зв’язує крокви» Ж, [о́щіп] «спис» Ж, [о́щіпка] «скіпка, тріска» Ж, [прища́пити] «прищикнути, придавити», [переще́плювати] «щепити заново; врізатися (у чиїсь землі, володіння)», [переще́па] «той, чия земля перещеплювала інші (врізалася в них)», [переще́пина] «те, що відокремлює: переліг між двома ланами; струмок» Нед, підще́па, прище́п «прищепа» Бі, прище́па, прище́пка «прищіпка (для білизни)», прище́плюваність, при́щі́пка «прище́пка СУМ; [латка на чоботі Нед]», прище́плюваний, прищепни́й, [розче́па] «шматок дерева, розколотий на кінці» Нед, [ро́зщеп] «розколина» Нед;

псл. ščepiti ‹ іє. *(s)kep-;

споріднене з лит. skẽpsnė «шматок, клапоть», лтс. šķẽpele «уламок, скалка», šķè̦ps «cпис», гр. σϰέπαρνος, -ον «сокира», σϰάπτω «рию, рублю», двн. skaft «держак; спис»;

той самий корінь з іншими ступенями вокалізму виступає у словах скіпа́ти, [щепта́] «щіпка, пучка», щипа́ти;

р. щепа́ть «скіпати, розколювати», щепи́ть «тс.», бр. шчапа́ць «скіпати», прышчапі́ць «прищепити», др. щьпа «уламок дерева, скіпка», щьпениi «ущерб місяця», щьпъ (щьпь) «тс.», п. szczepać «cкіпати, розколювати», ч. štěpiti «тс.; (хім.) розкладати», štěpovati «прищеплювати (дерева)», слц. štiepit’ «скіпати», štepit’ «щепити», вл. šćěpić «скіпати; щепити», нл. šćěpiś «тс.», полаб. step’ă (‹ *ščepaje) «скіпає, розколює», схв. oštepak «стружка», слн. ščèp «скіпка», ščépа «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, результат метатези у вихідному *скіпча́стий, що походить від скіпа́ти «розщеплювати, розколювати» (див.);