СКУЛЬПТОР — ЕТИМОЛОГІЯ
ску́льптор
запозичене, очевидно, через західнослов’янське посередництво з латинської мови;
лат. sculptor «різьбар, скульптор» пов’язане з sculpo «вирізую, вирізьблюю», scalpo «тс., гравірую, дряпаю, скребу»;
р. ску́льптор, бр. ску́льптар, п. рідк. ч. слц. skulptor, болг. м. ску́лптор, схв. ску̏лптор, слн. skulptúra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скульпту́ра
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ску́льптар | білоруська |
| ску́лптор | болгарська |
| sculptor «різьбар, скульптор» | латинська |
| sculpo «вирізую, вирізьблюю» | латинська |
| scalpo «тс., гравірую, дряпаю, скребу» | латинська |
| ску́лптор | македонська |
| skulptor | польська |
| ску́льптор | російська |
| ску̏лптор | сербохорватська |
| skulptor | словацька |
| skulptúra | словенська |
| skulptor | чеська |
| skulptor | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України