СКУЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, псл. skula, пов’язане з skuliti «стиснути», kuliti sę «щулитися» як варіантами іє. *(s)keu- «гнути, гнутися, суглоб» (з рухомим s-);

зіставлення зі скала́ і щіли́на (Преобр. ІІ 315), лит. káulas «кістка» (Brückner ZfSlPh 4, 213; KZ 51, 238) та ін. недостатньо обґрунтовані;

р. скула́ «вилиця; [опух, ґуля]», бр. ску́ла «тс.», п. skuła «вилиця; (заст.) болячка», болг. ску́ла «вилиця», схв. ску̏ла «чиряк; струп», слн. skúla «нарив, шрам»;

р. скула́ «тс.» етимологічно тотожне з укр. [ску́ла] «нарив, болячка» (див.);

запозичення з російської мови;

похідні утворення від іменника ску́ла «нарив, болячка»;

зміна ск › шк, як у скло › шкло, скребти́ › шкребти́ та ін;

похідне утворення від ску́ла (ску́лка) «болячка»;

назва зумовлюється тим, що листки цієї рослини як розм’якшуючий засіб прикладають до болячок;

р. [скулочник], бр. [скулачнік, ску́лашнік] «тс.»;

споріднене зі [ску́ла] «нарив, болячка», пор. шку́ла «вилиця»;

п. [szkulować] «ображати»;

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з [ку́ти] «кувати»;

пор. п. kuć «кувати; бити», skuć «скувати; побити»;