СКУКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ску́ка
псл. skuka (‹*skouka), пов’язане з skučiti «скавучати», kučiti «кричати»;
пор. ч. skučeti «вити, скавучати», слц. skučat’, слн. [skúčati] «тс.»;
може бути зіставлене, далі, з псл. skuliti «скавучати», ščemiti «щеміти», sčuka (‹*skeuka) «щука»;
р. ску́ка, болг. ску́чен «скучний» (з рос.), схв. ску́чити «тіснити, ставити у скрутне становище»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наску́чити
«надокучити»
приску́чити
«трохи надокучити»
скуча́ти
ску́чни́й
скучнува́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ску́чен «скучний» (з рос.) | болгарська |
| skuka (‹*skouka) | праслов’янська |
| skučiti «скавучати» | праслов’янська |
| kučiti «кричати» | праслов’янська |
| *skouka | праслов’янська |
| skuliti «скавучати» | праслов’янська |
| ščemiti «щеміти» | праслов’янська |
| sčuka | праслов’янська |
| *skeuka | праслов’янська |
| ску́ка | російська |
| ску́чити «тіснити, ставити у скрутне становище» | сербохорватська |
| skučat' | словацька |
| skúčati «тс.» | словенська |
| skučeti «вити, скавучати» | чеська |
доску́ка «скука»
результат контамінації слів доку́ка та ску́ка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| доку́ка | ? |
| ску́ка | ? |
сквична́ти «бути тупоумним»
неясне;
можливо, пов’язане із скуча́ти, ску́ка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скічна́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скуча́ти | ? |
| ску́ка | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України