СКРЕГОТУХА — ЕТИМОЛОГІЯ
скрегота́ти
псл. *skъr̥žьtati, skregъtati;
звуконаслідувальне утворення, паралельне до скрекота́ти, гр. ϰριγή «скрегіт зубів»;
далі зіставляється з *skъr̥gа «скарга»;
р. скрежета́ть, [скрегота́ть], скре́жет, бр. скры́гаць, скрыгата́ць, скро́гат «скрегіт», др. скрегътати, скрьжьтати, скрьжьтъ, скрежьть, п. zgrzytać, zgrzyt, ст. skrzytać, zkrzyt, ч. skřehotati «квакати, каркати», skřehot «квакання, каркання», слц. škrehotat’ «каркати», болг. скъ́рцам «скриплю», схв. шкргу́тати «скрипіти», шкр̏гӯт «скрегіт», слн. skŕgati «щебетати», skrgútati «тріщати», škrgеtáti «дзвеніти», стсл. скрьжьтати, скрьжьтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скирготі́ти
«скреготати»
скрега
«жаба»
скрегенча́ти
скрегі́нцати
скре́гіт
скрегітли́вий
скрегну́ти
скрегону́ти
скрегонча́ти
скреготі́ти
скреготли́вий
скреготну́ти
скреготня́
скреготу́ха
скрейцати
скри́гати
скриги́ндзати
скриги́ц
(виг.)
скриги́цати
скригота́ти
шкиргота́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скры́гаць | білоруська |
| скрыгата́ць | білоруська |
| скро́гат «скрегіт» | білоруська |
| скъ́рцам «скриплю» | болгарська |
| ϰριγή «скрегіт зубів» | грецька |
| скрегътати | давньоруська |
| скрьжьтати | давньоруська |
| скрьжьтъ | давньоруська |
| скрежьть | давньоруська |
| zgrzytać | польська |
| zgrzyt | польська |
| skrzytać | польська |
| zkrzyt | польська |
| *sk<SUP>ъ</SUP>r̥žьtati | праслов’янська |
| skregъtati | праслов’янська |
| скрежета́ть | російська |
| скрегота́ть | російська |
| скре́жет | російська |
| шкргу́тати «скрипіти» | сербохорватська |
| шкр̏гӯт «скрегіт» | сербохорватська |
| škrehotat' «каркати» | словацька |
| skŕgati «щебетати»«тріщати»«дзвеніти» | словенська |
| skrgútati «щебетати»«тріщати»«дзвеніти» | словенська |
| škrgеtáti «щебетати»«тріщати»«дзвеніти» | словенська |
| скрьжьтати | старослов’янська |
| скрьжьтъ | старослов’янська |
| скрекота́ти | українська |
| skřehotati «квакати, каркати»«квакання, каркання» | чеська |
| skřehot «квакати, каркати»«квакання, каркання» | чеська |
| *sk<SUP>ъ</SUP>r̥gа «скарга» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України