СКОРОЧУВАЛЬНИХ — ЕТИМОЛОГІЯ
коро́ткий
псл. *kortъkъ(jь), пов’язане чергуванням голосних з *čьr̥tǫ «ріжу»;
споріднене з лат. curtus «укорочений, спотворений», ірл. cert «малий», лит. kartùs «гіркий», kir̥sti (kertù) «рубати», дінд. kaṭúḥ «гострий, кусючий», kaṭukaḥ «тс.»;
іє. *(s)kert-/*(s)kor̥t- «рубати, різати»;
р. коро́ткий, бр. каро́ткі, п. вл. krótki, ч. krátký, слц. krátky, нл. krotki, болг. кра́тък, м. краток, схв. крáтак, крȁтак, слн. krátek;
Фонетичні та словотвірні варіанти
карата́ти
«тс.»
ко́рот
«короткокрил, Necydalis L.»
(ент.)
корота́й
«низького росту чоловік»
корота́ти
(у сполученнях к. час «заповнювати якоюсь діяльністю, щоб не було нудно», к. вік, к. життя «жити в журбі»)
короти́ти
«укорочувати»
короткува́тий
короту́н
«тс,»
короту́ха
«низького росту жінка»
коротшати
коротю́ха
«тс.»
по́короткий
«короткуватий»
по́короткуватий
прокарата́ти
скоротли́вий
«який може скорочуватися»
скоротни́й
«який можна скоротити»
скоро́чений
скоро́чення
скоро́чувальний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каро́ткі | білоруська |
| кра́тък | болгарська |
| krótki | верхньолужицька |
| kaṭúḥ «гострий, кусючий» | давньоіндійська |
| kaṭukaḥ «тс.» | давньоіндійська |
| *(s)kert- «рубати, різати» | індоєвропейська |
| *(s)kor̥t- | індоєвропейська |
| cert «малий» | ірландська |
| curtus «укорочений, спотворений» | латинська |
| kartùs «гіркий» | литовська |
| kir̥sti | литовська |
| kertù | литовська |
| краток | македонська |
| krotki | нижньолужицька |
| krótki | польська |
| *kortъkъ(jь) | праслов’янська |
| коро́ткий | російська |
| крáтак | сербохорватська |
| крȁтак | сербохорватська |
| krátky | словацька |
| krátek | словенська |
| krátký | чеська |
| *č<SUP>ь</SUP>r̥tǫ «ріжу» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України