СКОРОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. skora, пов’язане з kora;

споріднене з лит. skará «клапоть», skìrti «розділяти», лтс. skara «кучер, кучерява шерсть, клапоть», дангл. scearu (‹*skarō) «частина, частка», двн. sceran «стригти», лат. scortum «шкура», алб. harr «прополюю», shker, shtjer «роздираю»;

іє. *(s)ker- «різати», *(s)korā- «відрізок»;

р. ст. скора́, скара́ «шкура; хутряні товари», бр. ску́ра «шкіра», [ско́рка] «скорина», др. скора «шкура; хутро; хутряний звір», п. skóra «шкіра; шкура; лушпиння; (ст.) кора», ч. (заст. і діал.) skůra, skura, skora «(оброблена) шкіра», слц. [skura] «шкіра; шкура; плівка; лушпиння», вл. skora «кора; шкаралуща; струп; скорина (хліба)», нл. škóra «кора; [шкіра людини]», [skóra] «тс.», полаб. st’ö'ră «кора (на дереві)», м. [шкорка] «трісочка (дерева)», схв. ска̏рина «скорина; лушпиння», слн. skórja «кора (дерева); скорина (хліба)», цсл. скора «шкіра, шкура; хутро; кора»;

пов’язання з нвн. rasch «швидкий» (Machek ESJČ 547) позбавлене підстав;

споріднене з лит. skėrỹs «сарана», гр. σϰαίρω«стрибаю», σϰιρτάω «тс.», снн. scheren «поспішати»;

р. ско́рый, бр. ско́ры, др. скорыи, п. skory, ч. слц. skoró, вл. нл. skoro «незабаром; майже», болг. м. ско́ро «швидко; недавно; незабаром», схв. ска̏ро «недавно; скоро; майже», слн. skôro «майже; скоро», стсл. скоръ «швидкий, раптовий, негайний; легкий», – псл. skorъ «швидкий», skoro «незабаром»;

псл. *skormъ «жир», очевидно, пов’язане з *k^ъr̥mъ «корм»;

можливо, споріднене з гр. ϰορέννῡμι «нагодовую», лит. šérti «годувати (худобу)» (з паралелізмом кореневих k/k῀);

пов’язується далі (Петлева Этимология 1974, 16–20) з іє. *(s)ker- «різати» як давнє позначення того, що зрізується, здирається, у т. ч. тваринного жиру;

р. скоро́мный, скоро́мить, бр. ско́рам «скором», скаро́мны, др. скоромъ, п. skrom «жир дичини», схв. скра̏ма «плівка, пінка», [skrа̑ma] «жир на юшці», р.-цсл. скрамъ «жир»;

гр. ἀσκαρίς, -ίδος «глист», можливо, походить від дієслова ἀσκαρίζω «стрибаю», пов’язаного з дієсловом σκαιρώ «тс.», спорідненим з свн. scheren «бігти, поспішати», лит. skėrỹs «саранча», псл. skorъ, укр. ско́рий;

запозичення з грецької мови;

р. болг. аскари́да, бр. аскары́да, n. askaryda, ч. слц. askaridóza, схв. аскарида, слн. áskaris;

пор. р. [корю́злый] «невеликий; корявий», слн. korúze «шкапа»;

рідкісне суфіксальне утворення від кора́, [ско́ра] «шкіра»;

р. закору́злый «зашкарублий, твердий», заскору́злый, бр. закару́злы «тс.»;

очевидно, запозичення з російської мови;

р. заскору́знуть «засохнути, зашкарубнути», заскору́злый, скору́злый пов’язані з скору́знуть «ставати сухим, жорстким; рубцюватися (про рану)», яке виводиться від [скора́] «шкура, шкіра», пов’язаного з шку́ра, укр. шкі́ра, а також з р. укр. кора́, псл. kora;

бр. заскару́злы;

потребує додаткової аргументації зіставлення з семантично віддаленими ірл. coirm, cuirm «пиво», гал. κου̃ρμι «вид пива», лат. cremor «слизуватий, густий сік» (КЭСРЯ 212; Фасмер II 329; Гамкрелидзе–Иванов 703; Pedersen Kelt. Gr. I 168);

псл. *^ъr̥mъ/*k^ъr̥ma / *k^ъr̥mo «корм, їжа», *k^ъr̥m-jа «тс.» (первісно як назва дії, словотворчо й семантично подібне до *ěd-ja «їжа»);

загальноприйнятої етимології не має;

здебільшого пов’язується з іє. *(s)ker- «різати, краяти; рубати», представленим у дінд. kṛṇā́ti «ранить, вбиває», гр. κείρω (‹*κερ-ι̯ω) «стрижу, відрізую; зрубую; гризу, ковтаю; поїдаю, пожираю; знищую» (сюди ж належать семантично віддалені похідні утворення з формантом -m- типу κορμός «стовбур, колода, поліно, жердина», κέρμα «відрізаний кусок, зокрема невелика монета, дрібні гроші»), двн. sceran «відтинати, відсікати», лит. skìrti «ділити, відділяти, розривати», псл. kora «кора», skora «шкура», *k^ъr̥nъ «короткий», споріднених з укр. кора́ «луб», [скі́ра] «шкіра», [корня́ти] «колоти, рубати, бити», причому псл. *k^ъr̥m(-ъ, -a, -ja) тлумачиться як давній дієприкметник теп. ч. з первісним значенням «щось відрізуване, зрубуване», найкраще збереженим у сучасному «підніжний корм, корм для худоби»;

як паралелі до розвитку семантики наводяться лат. carō «м’ясо» (спочатку «відрізаний кусок»), cēna «трапеза» (‹ іє. *kersnā ‹ *kertsnā- ‹ *kert-, засвідчене також псл. *č^ъr̥tǫ «ріжу», *čers-ti‹*čert-ti «різати», яким відповідають укр. че́рсти, начерта́ти, че́рта́), гр. δαΐς «бенкет; частування, страви», δαίΐζω «розділяю; розсікаю, розрубую; розриваю; спустошую; знищую» і фр. portion «частина; порція страви» (Петлева Этимология 1974, 16–29; Sławski II 80; SchusterŠewc 628; Bern. I 669; Šuman AfSlPh ЗО, 303; Коген ИОРЯС 23, 27–28);

іншими авторами зближується з псл. *skormъ / *skorma «жир, сало; їжа», представленим у др. скоромъ «жир, масло», укр. ско́ром «м’ясна або молочна їжа, заборонена для вживання у пісні дні», і припускається первісне значення «жир, жирна їжа» з огляду на схв. кṕмак «кабан», кр̀мача «свиноматка» (КЭСРЯ 212; Фасмер III 652–653; Brückner 496; Machek Recherches 38; Мартынов Этимология 1968, 17; Сл. и ие. аккомод. 155–156);

висловлюється думка про генетичний зв’язок псл. *k^ъr̥mъ / *k^ъr̥ma (‹*(s)k^ъr̥mъ / *(s)k^ъr̥ma) «корм, їжа» і *skormъ/ *skorma (‹ *(s)kormъ/ *(s)korma) «жир; їжа» з іє. *(s)ker-m-, що, як і *(s)krem-/ *(s)krəm (звідки псл. *krem-/*krom- «відтинати, відсікати; відділяти», укр. кре́мса́ти, кромса́ти, [кро́мити]), продовжує іє. *(s)ker «різати», засвідчене у псл. skora «шкура, шкіра», укр. [шкору́па], причому реконструюється семантичний розвиток «січка» (букв. «посічена солома, висівки») → «корм для худоби» → «корм, їжа» (Петлева Этимология 1974, 16–31);

пропонується також (з припущенням чергування задньоязичних) пов’язання з гр. κορέσκω «нагодовую», κόρος «нагодовування, ситість, пересичення», лит. šérti «годувати», šer̥mens, šer̥menys «поминки», прус. sermen «тс., тризна», лит. šãras (pãšaras) «корм для худоби, фураж», що, як і оск.-лат. caria (*k ̑er-i̯ā) «хліб», carēnsis «мірошник», оск. karanter «годуються, харчуються» та лат. Cerēs «Церера (богиня полів, землеробства, зернових культур); дари полів, жнива, врожай, зерно, хліб» (‹ праітальське *keres-), вірм. serm (sermn) «насіння; плем’я, покоління», ser «рід, плем’я, покоління; народження», виводяться від іє. *k ̑er- «рости; годувати» (Фасмер II 329; Преобр. І 356; Горяев 158; Sławski II 80; Brückner 220; Machek ESJČ 293, ESJČS 235; Schuster-Šewc 628; Младенов 265–266; Gołąb LP 16, 61; Agrell BS1 Laufst. 24; Bezzenberger BB 17, 222; Solmsen KZ 35, 483–484; Osthoff Parerga 58, 61–62; Fick I 422; Frisk I 918–919; Boisacq 495; Hrnout–Meillet I 116–117; Walde–Hofm. I 204–205; Джаукян 161, 188–189; Pokorny 577);

р. корм, [ко́рмля], бр. корм, [карма́, ко́рма], др. кормъ (кърмъ, коръмъ) «корм; харчі; вид данини, податку, збору, мита», п. [karma], karm (жін. р.), [karm] (чол. р.), ст. karḿ, [karmia], ч. krmě (кн.), заст. krmí, рідк. krm, слц. krm, [krma], вл. korm, korma, [kormo] «корм (зокрема, той, що приносить пташенятам дорослий птах)», нл. kjarm, kjarmo, болг. кърма́, м. крма, схв. кṕма, слн. kŕma, стсл. кръма «їжа», кръмлга «тс.», кръмити;

молд. скоа́рцэ «килим», рум. scoárţă «вовняна селянська постілка» походять від лат. scortea «одяг із шкур», пов’язаного з scortum «шкура», corium «тс.», cortex «кора», спорідненими з псл. kora, skora, укр. кора́, [скора́], шкі́ра;

запозичення з молдавської чи румунської мови;

східнослов’янський новотвір із компонентів шкара-, пов’язаного зі ско́ра «шкіра, шкура», і лу́щити «знімати луску»;

др. скоролуща «шкаралуща»;

експресивне утворення, споріднене зі [ско́ра] (див.);

псл. *х^ъr̥tъ;

достовірної етимології не має;

пояснювалося як первісна назва тварини за мастю: споріднене з лит. sar̃tas «світло-гнідий, жовтуватий (про коня)» (Трубачев ВСЯ 2, 38–41; Фасмер–Трубачев IV 268);

пов’язувалося з іє. *kher- «різати, рубати», тобто псл. *x^ъr̥tъ означало собаку з короткою шерстю на відміну від кудлатого пса (псл. pьsъ) (Ильинский РФВ 69/1, 12–14; ИОРЯС 20/4, 144);

існують припущення про зв’язок з лит. kùrti, kuriù «швидко бігти, стрибати» (Machek Slavia 16, 216), з іє. *ser- «швидко рухатися, бігти, мчати» (Moszyński PZJP 136; Потебня РФВ 1880/4, 193), із ско́рий (Младенов 672; Brückner 176; Holub–Kop. 143), про спорідненість з герм. *hruþi̯an, дангл. ryđđa «великий собака», свн. rude, rüde «тс.» (Эндзелин СБЭ 127; Machek ESJČ 207, який вважає слово праєвропейським);

безпідставні міркування про пряме запозичення з германських мов (Hirt PBrB 23, 333, проти Bern. I 412);

р. бр. хорт, п. chart, ч. слц. chrt, вл. chort, нл. chart, болг. хърт, хрът, м. ’рт, схв. хр̏т, слн. chr̀t, стсл. хъртъ;