СКОРИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
кора́
псл. kora «тверда оболонка (передусім – дерева); шкаралупа; шкірка », спочатку, очевидно, «те, що відділяється, відрізається, відколюється, відстає», якнайближче пов’язане давнім паралелізмом початкових k- i sk- (з рухомим іє. s-) з псл. skora «шкура, шкіра», укр, [скі́ра] «шкіра», скори́на «шкірка; твердий зовнішній шар»;
споріднене з лит. kérti «відставати, відділятися» (про шкіру, кору), karnà «лико», гр. κείρω (‹ κερι̯ω) «стрижу; зрубую; обскубую», вірм. k’erem «скоблю, скребу», k’ercem «дряпаю», k’orem «шкрябаю», korč «кора, шкірка», хет. karšmi «обрізаю», тох. A kärṣt- «тс.; руйнувати», тох. В kärst- «тс.», дінд. kṛt- «відрубувати», kṛṇtáti «ріже», kártati «тс.», cárman- «шкіра, шкура», kṛ́ttiḥ, дперс. čarman-, ав. čarəman-, дангл. heoroδa «тс.», лат. corium «шкіра; шкура; кора, оболонка, шкаралупа, шкірка; верхній шар»;
іє. *(s)ker-*skēr-/(s)kor- «різати, рубати; відтинати; відділяти»;
до розвитку значення пор. гр. δορά «шкіра (зрізана); шкура», δέρμα «тс.; хутро, руно; шкірка, оболонка, плівочка; шкаралупа», пов’язані з δέρω «здираю шкіру, обдираю, деру, облуплюю; б’ю, стинаю»;
запозиченнями з слов’янських мов є алб. kórë «кора (дерева, землі, хліба)», нгр. [κόρα] «скоринка хліба» (Младенов Годишник 23/8, 10; Meyer Neugriechische Studien II 33–35);
р. болг. кора́, р. [кор] «лід на берегах після осінньої повені», бр. кара́, ко́рка, др. кора, корь «кора», п. kora, [kúra] «тс.», [kóra] «тс.; шкіра», ч. kůra «кора; шкаралупа; шкірка», рідк. kora, ст. kóra, слц. kôra «тс.», м. кора, схв. кȍра, слн. kóra, стсл. кора;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безко́рий
кі́рє
«кора рослин»
(зб.)
кі́рка
кі́рря
«тс.»
кора́вий
«шорсткий, корявий»
кора́віти
«робитися шорстким»
кори́на́
«деревна кора Г, ВеНЗн; суха кора для опалення Ж»
кори́ця
(зменш.)
ко́рка
«кірка»
корува́ти
«здирати кору»
коря́вий
«тс.; нерівний, покручений (про дерево)»
коря́вина
«шерехувата кора»
коря́віти
обкори́ти
«здерти кору (з дерева)»
обкоро́ваний
«очищений від кори»
око́ренє
«покриття корою»
окоро́ваний
«очищений від кори»
окоро́вувати
«очищати від кори»
окорува́льний
«призначений для очищення від кори»
підкі́рка
«нервові клітини під корою великих півкуль головного мозку»
підкі́рний
«який міститься під корою»
прикорі́ти
«засохнути у вигляді кори»
укорі́ти
«наситившись чим-небудь, стати твердим, як кора»
(про тканину)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čarəman- | авестійська |
| kórë «кора (дерева, землі, хліба)» | албанська |
| кара́ | білоруська |
| ко́рка | білоруська |
| кора | білоруська |
| корь | білоруська |
| кора́ | болгарська |
| k'erem «скоблю, скребу» | вірменська |
| k'ercem «дряпаю» | вірменська |
| k'orem «шкрябаю» | вірменська |
| korč «кора, шкірка» | вірменська |
| κείρω «стрижу; зрубую; обскубую» (‹ κερ$ιω) | грецька |
| κερι̯ω | грецька |
| δορά «шкіра (зрізана); шкура» (пор.) | грецька |
| δέρμα «тс.; хутро, руно; шкірка, оболонка, плівочка; шкаралупа» | грецька |
| δέρω «здираю шкіру, обдираю, деру, облуплюю; б’ю, стинаю» | грецька |
| heoroδa «тс.» | давньоанглійська |
| kṛt- «відрубувати» | давньоіндійська |
| kṛṇtáti «ріже» | давньоіндійська |
| kártati «тс.» | давньоіндійська |
| cárman- «шкіра, шкура» | давньоіндійська |
| kṛ́ttiḥ | давньоіндійська |
| čarman- | давньоперська |
| кора | давньоруська |
| корь «кора» | давньоруська |
| s- | індоєвропейська |
| *skēr- | індоєвропейська |
| (s)kor- | індоєвропейська |
| corium «шкіра; шкура; кора, оболонка, шкаралупа, шкірка; верхній шар» | латинська |
| kérti «відставати, відділятися» (про шкіру, кору) | литовська |
| karnà «лико» | литовська |
| кора | македонська |
| κόρα «скоринка хліба» | новогрецька |
| kora | польська |
| kúra «тс.» | польська |
| kóra «тс.; шкіра» | польська |
| kora «тверда оболонка (передусім -- дерева); шкаралупа; шкірка » | праслов’янська |
| k- (з рухомим іє. s-) | праслов’янська |
| skora «шкура, шкіра» | праслов’янська |
| sk- | праслов’янська |
| кора́ | російська |
| кор «лід на берегах після осінньої повені» | російська |
| кȍра | сербохорватська |
| kôra «тс.» | словацька |
| kóra | словенська |
| кора | старослов’янська |
| kärṣt- «тс.; руйнувати» | тохарська А |
| kärst- «тс.» | тохарська В |
| скі́ра «шкіра» | українська |
| скори́на «шкірка; твердий зовнішній шар» | українська |
| karšmi «обрізаю» | хетська |
| kůra «кора; шкаралупа; шкірка» | чеська |
| kora (рідк.) | чеська |
| kóra (ст.) | чеська |
| *(s)ker- «різати, рубати; відтинати; відділяти» | ? |
ско́ра «кора; шкіра; шкура»
псл. skora, пов’язане з kora;
споріднене з лит. skará «клапоть», skìrti «розділяти», лтс. skara «кучер, кучерява шерсть, клапоть», дангл. scearu (‹*skarō) «частина, частка», двн. sceran «стригти», лат. scortum «шкура», алб. harr «прополюю», shker, shtjer «роздираю»;
іє. *(s)ker- «різати», *(s)korā- «відрізок»;
р. ст. скора́, скара́ «шкура; хутряні товари», бр. ску́ра «шкіра», [ско́рка] «скорина», др. скора «шкура; хутро; хутряний звір», п. skóra «шкіра; шкура; лушпиння; (ст.) кора», ч. (заст. і діал.) skůra, skura, skora «(оброблена) шкіра», слц. [skura] «шкіра; шкура; плівка; лушпиння», вл. skora «кора; шкаралуща; струп; скорина (хліба)», нл. škóra «кора; [шкіра людини]», [skóra] «тс.», полаб. st’ö'ră «кора (на дереві)», м. [шкорка] «трісочка (дерева)», схв. ска̏рина «скорина; лушпиння», слн. skórja «кора (дерева); скорина (хліба)», цсл. скора «шкіра, шкура; хутро; кора»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заскорині́ти
«покритися корою»
скора́
«невичинена шкура звіра»
скори́на
скорни́к
«чинбар»
ско́рні
«чоботи»
скорувати
«знімати (з дерева) кору»
(дерево)
шкора́
«шматок соснової кори як поплавець у рибальському знарядді»
шкори́на
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| harr «прополюю» | албанська |
| shker | албанська |
| shtjer «роздираю» | албанська |
| ску́ра «шкіра» | білоруська |
| ско́рка «скорина» | білоруська |
| skora «кора; шкаралуща; струп; скорина (хліба)» | верхньолужицька |
| scearu «частина, частка» (‹*skarō) | давньоанглійська |
| *skarō | давньоанглійська |
| sceran «стригти» | давньоверхньонімецька |
| скора «шкура; хутро; хутряний звір» | давньоруська |
| *(s)ker- «різати» | індоєвропейська |
| *(s)korā- «відрізок» | індоєвропейська |
| scortum «шкура» | латинська |
| skara «кучер, кучерява шерсть, клапоть» | латиська |
| skarà «клапоть» | литовська |
| skìrti «розділяти» | литовська |
| шкорка «трісочка (дерева)» | македонська |
| škóra «кора; [шкіра людини]» | нижньолужицька |
| skóra «тс.» | нижньолужицька |
| st'ö'ră «кора (на дереві)» | полабська |
| skóra «шкіра; шкура; лушпиння; (ст.) кора» | польська |
| skora | праслов’янська |
| kora | праслов’янська |
| скора́ | російська |
| скара́ «шкура; хутряні товари» | російська |
| скòрина «скорина; лушпиння» | сербохорватська |
| skura «шкіра; шкура; плівка; лушпиння» | словацька |
| skórja «кора (дерева); скорина (хліба)» | словенська |
| скора «шкіра, шкура; хутро; кора» | церковнослов’янська |
| skůra «(оброблена) шкіра» | чеська |
| skura «(оброблена) шкіра» | чеська |
| skora «(оброблена) шкіра» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України