СКОРИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

споріднене з лит. skėrỹs «сарана», гр. σϰαίρω«стрибаю», σϰιρτάω «тс.», снн. scheren «поспішати»;

пов’язання з нвн. rasch «швидкий» (Machek ESJČ 547) позбавлене підстав;

р. ско́рый, бр. ско́ры, др. скорыи, п. skory, ч. слц. skoró, вл. нл. skoro «незабаром; майже», болг. м. ско́ро «швидко; недавно; незабаром», схв. ска̏ро «недавно; скоро; майже», слн. skôro «майже; скоро», стсл. скоръ «швидкий, раптовий, негайний; легкий», – псл. skorъ «швидкий», skoro «незабаром»;

запозичення з грецької мови;

гр. ἀσκαρίς, -ίδος «глист», можливо, походить від дієслова ἀσκαρίζω «стрибаю», пов’язаного з дієсловом σκαιρώ «тс.», спорідненим з свн. scheren «бігти, поспішати», лит. skėrỹs «саранча», псл. skorъ, укр. ско́рий;

р. болг. аскари́да, бр. аскары́да, n. askaryda, ч. слц. askaridóza, схв. аскарида, слн. áskaris;

безпідставні міркування про пряме запозичення з германських мов (Hirt PBrB 23, 333, проти Bern. I 412);

існують припущення про зв’язок з лит. kùrti, kuriù «швидко бігти, стрибати» (Machek Slavia 16, 216), з іє. *ser- «швидко рухатися, бігти, мчати» (Moszyński PZJP 136; Потебня РФВ 1880/4, 193), із ско́рий (Младенов 672; Brückner 176; Holub–Kop. 143), про спорідненість з герм. *hruþi̯an, дангл. ryđđa «великий собака», свн. rude, rüde «тс.» (Эндзелин СБЭ 127; Machek ESJČ 207, який вважає слово праєвропейським);

пов’язувалося з іє. *kher- «різати, рубати», тобто псл. *x^ъr̥tъ означало собаку з короткою шерстю на відміну від кудлатого пса (псл. pьsъ) (Ильинский РФВ 69/1, 12–14; ИОРЯС 20/4, 144);

псл. *х^ъr̥tъ;

достовірної етимології не має;

пояснювалося як первісна назва тварини за мастю: споріднене з лит. sar̃tas «світло-гнідий, жовтуватий (про коня)» (Трубачев ВСЯ 2, 38–41; Фасмер–Трубачев IV 268);

р. бр. хорт, п. chart, ч. слц. chrt, вл. chort, нл. chart, болг. хърт, хрът, м. ’рт, схв. хр̏т, слн. chr̀t, стсл. хъртъ;

псл. skora, пов’язане з kora;

споріднене з лит. skará «клапоть», skìrti «розділяти», лтс. skara «кучер, кучерява шерсть, клапоть», дангл. scearu (‹*skarō) «частина, частка», двн. sceran «стригти», лат. scortum «шкура», алб. harr «прополюю», shker, shtjer «роздираю»;

іє. *(s)ker- «різати», *(s)korā- «відрізок»;

р. ст. скора́, скара́ «шкура; хутряні товари», бр. ску́ра «шкіра», [ско́рка] «скорина», др. скора «шкура; хутро; хутряний звір», п. skóra «шкіра; шкура; лушпиння; (ст.) кора», ч. (заст. і діал.) skůra, skura, skora «(оброблена) шкіра», слц. [skura] «шкіра; шкура; плівка; лушпиння», вл. skora «кора; шкаралуща; струп; скорина (хліба)», нл. škóra «кора; [шкіра людини]», [skóra] «тс.», полаб. st’ö'ră «кора (на дереві)», м. [шкорка] «трісочка (дерева)», схв. ска̏рина «скорина; лушпиння», слн. skórja «кора (дерева); скорина (хліба)», цсл. скора «шкіра, шкура; хутро; кора»;

пор. р. [корю́злый] «невеликий; корявий», слн. korúze «шкапа»;

рідкісне суфіксальне утворення від кора́, [ско́ра] «шкіра»;

р. закору́злый «зашкарублий, твердий», заскору́злый, бр. закару́злы «тс.»;

р. заскору́знуть «засохнути, зашкарубнути», заскору́злый, скору́злый пов’язані з скору́знуть «ставати сухим, жорстким; рубцюватися (про рану)», яке виводиться від [скора́] «шкура, шкіра», пов’язаного з шку́ра, укр. шкі́ра, а також з р. укр. кора́, псл. kora;

очевидно, запозичення з російської мови;

бр. заскару́злы;

молд. скоа́рцэ «килим», рум. scoárţă «вовняна селянська постілка» походять від лат. scortea «одяг із шкур», пов’язаного з scortum «шкура», corium «тс.», cortex «кора», спорідненими з псл. kora, skora, укр. кора́, [скора́], шкі́ра;

запозичення з молдавської чи румунської мови;

східнослов’янський новотвір із компонентів шкара-, пов’язаного зі ско́ра «шкіра, шкура», і лу́щити «знімати луску»;

др. скоролуща «шкаралуща»;

експресивне утворення, споріднене зі [ско́ра] (див.);