СКОПЛЯТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

скопи́ти «холостити, каструвати»

псл. skopiti «холостити, каструвати», skopьcь «скопець», skopъ «кастрований баран», пов’язані чергуванням голосних з *sčepiti «щепити»;
р. скопи́ть, бр. скапе́ц «скопець», др. скопитися «оскопитися», скопьць «скопець», п. skopić «скопити», skop «кастрований баран», ч. skopec «тс.», слц. škopit’ «скопити», вл. нл. skop «баран», полаб. st’üp «тс.», болг. скопя́(вам) «скоплю», м. скопи «скопить», схв. шка̏пити «скопити», ска̏пац «скопець; кастрований баран», слн. skópiti «скопити», стсл. скопити «оскопити», скопьць ««скопець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

скіп «кастрований баран»
скоп «тс.; баран Нед»
скопе́ць «кастрат; [баран Нед, кастрований баран]»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
скапе́ц «скопець» білоруська
скопя́(вам) «скоплю» (вам) болгарська
skop «баран» верхньолужицька
скопитися «оскопитися» давньоруська
скопьць «скопець» давньоруська
скопи «скопить» македонська
skop «баран» нижньолужицька
st'üp «тс.» полабська
skopić «скопити»«кастрований баран» польська
skop «скопити»«кастрований баран» польська
skopiti «холостити, каструвати» праслов’янська
skopьcь «скопець» праслов’янська
skopъ «кастрований баран» праслов’янська
*sčepiti «щепити» праслов’янська
скопи́ть російська
шкòпити «скопити» сербохорватська
скòпац «скопець; кастрований баран» сербохорватська
škopit' «скопити» словацька
skópiti «скопити» словенська
скопити «оскопити» старослов’янська
скопьць ««скопець» старослов’янська
skopec «тс.» чеська

скі́па «скіпка, тріска»

не зовсім ясні фонетичні форми з початковим ск- перед голосними переднього ряду замість очікуваного щ- або сц-;
можуть бути результатом контамінації форм типу ска́бка, скопи́ти і ще́па, щіпа́ти або факультативного збереження давнього ск- без переходу в щ-, як у словах ске́ля, скемі́ти та ін;
р. [ске́па] «скіпка», [скепа́ть] «відколювати», бр. [ске́пка] «тріска», [скепі́на] «щілина», аске́пак «осколок, тріска», др. скѣпище (скепище) «ратище», оскѣпище «тс.», оскѣпъ «спис», поскѣпани «розколені», п. [skipka] «скіпка, скалка», [skiepina] «щілина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́скеп «знущання, турбування, напад»
ви́скепати «виколупати, вирвати, винищити, викрасти; турбувати, дражнити»
ви́скепатися «вирватися, вислизнути, звільнитися»
ви́скіпати «виколупати; знайти»
доскіпа́тися
доскі́пливий
заскепи́ти «заскалити»
о́скип «граблисько, ратище»
оски́пище «тс.»
приски́бнути «затиснути, защемити»
прискі́патися
прискі́пливий
ро́зкіп
розскепа́тися «розщепитися, розколотися»
ро́зскіп «розщіп»
ро́скіп «тс.»
скепа́ти
ске́пка «скіпка»
ски́ба
ски́бка
скипа́ти «тс.»
скипе́ць «щепа, прищеплене дерево»
скипи́ти «прищепити»
ски́пка
скипни́й «щеплений»
скипни́ця «тс.»
скіпа́льний
скіпа́ти «розколювати, відколювати»
скіпа́тися «приставати, чіплятися»
скі́пка «тріска; [сірник ДзАтл II]»
скіпки́й
шкипа «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ске́пка «тріска» білоруська
скепі́на «щілина» білоруська
аске́пак «осколок, тріска» білоруська
скѣпище «ратище» (скепище) давньоруська
оскѣпище «тс.» давньоруська
оскѣпъ «спис» давньоруська
поскѣпани «розколені» давньоруська
skipka «скіпка, скалка» польська
skiepina «щілина» польська
ске́па «скіпка» російська
скепа́ть «відколювати» російська
ска́бка українська
скопи́ти українська
ще́па українська
щіпа́ти українська
ске́ля українська
скемі́ти українська

каплу́н «кастрований півень; [хитрий віл; порода півня з шишкою на голові; кнур з одним ядром ЛЖит]»

пор. ч. [kaplan] «каплун», нл. ст. kapłan «тс.»;
появу ł у польському kapłun пояснюють зближенням з п. kapłan «священик (католицький), що не має права брати шлюб»;
через польське і, далі, старочеське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови;
свн. kappūn (нвн. Kapaun) «каплун» походить від нар.-лат. cappōne(m) (зн. в. одн. від саррō «тс.»), що продовжує лат. cāpō (род. в. cāpōnis), старіше cāpus «каплун», споріднене з псл. *skopъ, *skopiti, укр. [скоп(е́ць)] «кастрований баран», ско́пи́ти «каструвати»;
р. каплу́нXVIII ст.), бр. каплу́н, п. kapłon, [kapółn], ст.діал.) kapłun (XV–XVIII ст.), ч. kapoun, ст. kapún, слц. kapún, вл. kapon «півень», нл. kapłon «каплун; півень», схв. кȍпӯн, ст. kapun (XVI ст.), слн. kopún;
Фонетичні та словотвірні варіанти

закаплу́нити «убити, зарізати»
закаплу́нитися «почервоніти, як каплун»
каплу́нити «каструвати» (півня)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каплу́н білоруська
kapon «півень» верхньолужицька
cāpō (род. в. cāpōnis) латинська
cāpus «каплун» латинська
cappōne(m) (зн. в. одн. від саррō «тс.») народнолатинська
kapłan «тс.» (ст.) нижньолужицька
kapłon «каплун; півень» нижньолужицька
kapłan «священик (католицький), що не має права брати шлюб» польська
kapłon польська
kapółn польська
kapłun (діал.)(XV--XVIII ст.)(ст.) польська
*skopъ праслов’янська
*skopiti праслов’янська
каплу́нXVIII ст.) російська
кȍпӯн сербохорватська
kapun (XVI ст.)(ст.) сербохорватська
kappūn «каплун» (нвн. Kapaun) середньоверхньнімецька
kapún словацька
kopún словенська
скоп(е́ць) «кастрований баран» українська
ско́пи́ти «каструвати» українська
kaplan «каплун» чеська
kapoun чеська
kapún (ст.) чеська

копа́ «стіжок із 60 снопів хліба; невеликий стіжок соломи, сіна; (розм.) одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і ін.); [одиниця лічби у віконників, що дорівнює 14, І6, 20, 40 і 60 вікнам]; (заст.) одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам; [60 копійок Л]; збори сільської громади для розв’язання судових або громадських справ (на Україні в XV--XVIII ст.); судове засідання (у давнину)»

псл. kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]», похідне від kopati «копати» (первісно «нарита купа землі»);
споріднене з лит. kãpas «могила», kapaĩ «кладовище», лтс. kaps «60 штук; могила», kãpa (kãpe) «дюна», kapuole «купа», а також, з іншим ступенем чергування, лит. kōpos (мн.) «дюни», kopà «велика кількість», kõpti «згромаджувати докупи»;
лит. kapà «копа; 60 штук», лтс. kapa «тс.» вважаються запозиченнями з білоруської мови;
зближення з куп, ку́па (Iljinskij AfSlPh 29, 162–163; Ondruš Sl. Wortst. 129; Šaur Slavia 46/1,13–16) неприйнятне, як і виведення схв. кȍпа з романських мов (Skok AfSlPh ЗО, 308);
р. [копа́] «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь», бр. капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)», др. копа «міра, 60 штук», п. kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)», ч. kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи», [kůpa], ст. kópa (kopa) «тс.», слц. kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)», вл. нл. kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)», полаб. ťǘpă «копа (60 штук)», болг. ко́па́ «копа, копиця», м.копа «стіжок сіна, скирта», схв. [кȍпа] «скирта, копиця», [копс] «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу», слн. kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

коп'я́к «невеликий стіжок сіна, соломи тощо; велика копиця; велика кількість, купа чого-небудь»
ко́пень «місяць серпень»
копи́льник «той, хто складає в копи сіно або скошений хліб»
копити «нагромаджувати»
копи́цьке «хазяйська частина (як власника поля) від зібраного хліба»
копиця «невеликий стіжок сіна, соломи тощо; (рідк.) стіжок із 60 снопів; велика кількість, купа чого-небудь»
копи́чити «складати в копиці, копи; (розм.) складати купою, нагромаджувати»
копичник «машина для збирання сіна, соломи в копиці; частина комбайна, що збирає та відокремлює солому від полови»
копи́шник «півкарбованець, 50 копійок Г; місцевість і місце, де відбувався копкий суд Ж»
копі́льник «тс.»
копля́к «залишок копиці або стіжка, мала копиця»
ко́пна «копа снопів»
ко́пний «[тс.ј; належний зборам сільської громади»
ко́пник «член копного суду» (заст.)
копнитель «помічник комбайнера; той, хто працює на копичнику»
копнувач «тс.»
копови́й «громадський»
копови́к «50 копійок» (заст.)
копови́ця «вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться» (рідк.)
копо́ви́щеі «місцевість і місце, де відбувався копний суд»
накіпча́сто «купами»
накопи́чити «поступово зібрати, нагромадити; накласти, навалити»
око́пистий «повний з верхом»
питки́пень «тс.»
підкі́пка «літнє курча, що вилупилось у час складання кіп»
підкі́плята «тс.» (мн.)(Me)
покопи́ти «скласти у копи»
ск'тщик «селянин, що віддавав частину врожаю за оренду землі» (іст.)
скі́плина «частина врожаю, що віддавалася за оренду землі» (іст.)
скі́пщина
скоп «скупчення»
скопити «нагромадити, поступово зібрати; скласти у копи»
ско́пище «тс.; [місце, де стояли копи, стіжки]»
скопови́на «третина сіна, що віддавалась хазяїну сіножаті»
ско́пом «гуртом»
ско́пщина «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)» білоруська
ко́па́ «копа, копиця» болгарська
kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)» верхньолужицька
копа «міра, 60 штук» давньоруська
kaps «60 штук; могила» латиська
kapa «тс.» латиська
kãpas «могила» литовська
kōpos «дюни» (мн.) литовська
kapà «копа; 60 штук» литовська
kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)» нижньолужицька
ťǘpă «копа (60 штук)» полабська
kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)» польська
kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]» праслов’янська
копа́ «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь» російська
кȍпа сербохорватська
кȍпа «скирта, копиця» сербохорватська
kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)» словацька
kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп» словенська
kůpa українська
м «стіжок сіна, скирта» українська
копс «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу» українська
kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи» чеська
kopati «копати» (первісно «нарита купа землі») ?
kapaĩ «кладовище» ?
kapuole «купа» ?
kopà «велика кількість» ?
kõpti «згромаджувати докупи» ?
куп ?
ку́па ?
kópa «тс.» (kopa) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України