СКОПА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. skop-, skob-, очевидно, давній варіант основи kob-, від якої походить кі́бець (ко́бець);

споріднене з алб. shkabë «орел, коршун»;

р. скопа́, [ско́пчик] «яструб-перепелятник», [ско́бчик], п. [skop] «тс.», слц. [skobec] «сокіл-голуб’ятник, Falco columbarius L.», [skopec] «тс.», слн. skôpec «яструб-перепелятник», skôbec «тс.»;

результат видозміни деетимологізованої форми скопа́ «тс.», зближеної з фонетично подібним словом скаба́¹;

до початкового ш- пор. варіанти назви птаха скоба́, скопа́ (щодо якої припускається спорідненість з кі́бе́ць і, отже, давнє нарощення початкового s-): шка́ба, шкапа́;

варіант назви кі́бе́ць (орн.) «Falco vespertinus L.», [ки́бець] «тс.»;

псл. skopiti «холостити, каструвати», skopьcь «скопець», skopъ «кастрований баран», пов’язані чергуванням голосних з *sčepiti «щепити»;

р. скопи́ть, бр. скапе́ц «скопець», др. скопитися «оскопитися», скопьць «скопець», п. skopić «скопити», skop «кастрований баран», ч. skopec «тс.», слц. škopit’ «скопити», вл. нл. skop «баран», полаб. st’üp «тс.», болг. скопя́(вам) «скоплю», м. скопи «скопить», схв. шка̏пити «скопити», ска̏пац «скопець; кастрований баран», слн. skópiti «скопити», стсл. скопити «оскопити», скопьць ««скопець»;

псл. kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]», похідне від kopati «копати» (первісно «нарита купа землі»);

споріднене з лит. kãpas «могила», kapaĩ «кладовище», лтс. kaps «60 штук; могила», kãpa (kãpe) «дюна», kapuole «купа», а також, з іншим ступенем чергування, лит. kōpos (мн.) «дюни», kopà «велика кількість», kõpti «згромаджувати докупи»;

лит. kapà «копа; 60 штук», лтс. kapa «тс.» вважаються запозиченнями з білоруської мови;

зближення з куп, ку́па (Iljinskij AfSlPh 29, 162–163; Ondruš Sl. Wortst. 129; Šaur Slavia 46/1,13–16) неприйнятне, як і виведення схв. кȍпа з романських мов (Skok AfSlPh ЗО, 308);

р. [копа́] «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь», бр. капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)», др. копа «міра, 60 штук», п. kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)», ч. kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи», [kůpa], ст. kópa (kopa) «тс.», слц. kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)», вл. нл. kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)», полаб. ťǘpă «копа (60 штук)», болг. ко́па́ «копа, копиця», м.копа «стіжок сіна, скирта», схв. [кȍпа] «скирта, копиця», [копс] «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу», слн. kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп»;

псл. [skapa];

найімовірніше, пов’язане з псл. skopiti «оскопляти, каструвати», спорідненим з укр. [скоп] «кастрований баран», із характерним для частини слов’янських мов, зокрема української, переходом sk- šk- (Трубачев Актуальные проблемы славяноведения 209–210);

менш імовірне виведення слова від лит. škãpas «кастрований бик, баран» (Miklosich EW 340; Malinowski PF I 184), оскільки литовське слово, очевидно, походить від п. skop «кастрований баран» (Fraenkel 996), або пов’язання з р. [шка́ба] «шкапа», р. ст. шкабать «кінь» і розгляд їх разом як слів, запозичених з якоїсь мови (Фасмер IV 446–447);

р. [шка́па], бр. [шка́па] «насмішкувата назва старої жінки», п. szkapa «шкапа», ч. [škápa], слц. [škapa] «тс.»;