СКОЛОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коло́ти «натискати або проколювати чим-небудь гострим; розсікати, роздрібнювати щось тверде на частини»
іє. *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти», з яким, очевидно, пов’язаний варіант кореня *skel-/ skolу лит. skélti «колоти, розколювати», skalà «скалка», гот. skilja «м’ясник», хет. iškallā(i)- «ламати, розбивати», гр. σκάλλω «розколюю, рию» і іє. *(s)kel«pізати, відрізати», псл. skala «скеля», укр. скала́ «тс.», ска́лка «тріска, скабка», оскі́лок «тс.»;
споріднене з лит. kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати», káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)», kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти», лтс. kalt «кувати, бити, ударяти», kult «молотити», лат. -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю»), ірл. celḽach «війна», гр. κλάω «ламаю, калічу», κελεΐς «бойова сокира», прус. preicalis «ковадло», kalopeilis «сапа, сікач»;
псл. *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати»;
р. коло́ть, бр. кало́ць, др. колоти, п. kłuć ч. kláti, слц. klať, вл. kłóć, нл. kłojś болг. ко́ля, м. коле, схв. клȁти, слн. kláti, стсл. КЛАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́л
«відколювання, відокремлення»
відколоти
«зняти щось приколоте; сказати що-небудь несподіване, недоречне»
зако́лець
«жук наїзник»
зако́ли
«заломи, зломи»
заколо́ти
«убити, проткнувши»
кільки́й
«який легко розколюється; колючий; яким колють, проколюють що-небудь»
колівати́на
«розколотий до половини оцупок дерева, яким можна прищемити лапу; розщелина»
колі́й
«той, хто забиває свиней; ніж, яким колють свиней»
ко́лка
«образа, дорікання»
колоття́
«розсікання, роздрібнювання чогось твердого на частини; [почуття болю, що нагадує укол Я]»
коло́тьба
«гострий біль у боці»
колу́н
«важка сокира для розколювання колод і дров»
кольба́к
«колючка»
ко́лька
«тс.; голка їжака»
ко́лький
«колючий»
ко́люватина
«щілина»
колюга́
«велика колючка»
ко́люх
«колюча рослина»
колю́чий
ко́лючий
колю́чка
колючкува́тий
«який має колючки»
колю́шка
«все колюче, колючка»
колю́щий
«колючий»
коля́р
«той, хто коле (забиває) свиней»
надко́л
«щілина, тріщина, утворена надколенням»
надко́лина
«тс.»
на́ко́лка
«наколювання; прикраса з тканини або мережива, що наколюється на жіночу зачіску»
підко́л
«підколення Г; укол, прокол Ж»
підко́лювач
прико́лка
«защіпка для волосся»
проко́л
проко́лина
проко́лка
розкі́л
розко́л
розко́лина
розкольник
«(заст.) учасник релігійного руху проти офіційної церкви; (перен.) той, хто вносить розлад, роз кол»
розко́льництво
розко́люватина
ско́лок
«точна по доба, копія»
ско́лювач
уко́л
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кало́ць | білоруська |
| kłóć | верхньолужицька |
| skilja «м’ясник» | готська |
| σκάλλω «розколюю, рию» | грецька |
| κλάω «ламаю, калічу» | грецька |
| колоти | давньоруська |
| *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти» | індоєвропейська |
| *(s)kel «pізати, відрізати» | індоєвропейська |
| celḽach «війна» | ірландська |
| -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю») | латинська |
| kalt «кувати, бити, ударяти» | латиська |
| skélti «колоти, розколювати» | литовська |
| kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати» | литовська |
| коле | македонська |
| ко́ля | нижньолужицька |
| kłuć ч. kláti | польська |
| skala «скеля» | праслов’янська |
| *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати» | праслов’янська |
| preicalis «ковадло» | прусська |
| коло́ть | російська |
| клȁти | сербохорватська |
| klať | словацька |
| kláti | словенська |
| КЛАТИ | старослов’янська |
| скала́ «тс.» | українська |
| iškallā(i)- «ламати, розбивати» | хетська |
| *skel-/ | ? |
| skalà «скалка» | ? |
| ска́лка «тріска, скабка» | ? |
| оскі́лок «тс.» | ? |
| káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)» | ? |
| kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти» | ? |
| kult «молотити» | ? |
| κελεΐς «бойова сокира» | ? |
| kalopeilis «сапа, сікач» | ? |
шкиль «манера, зразок»
не виключений зв’язок з основою скол-, скил-, скал- у значенні «розколювати», пор. р. ско́лок «відколотий кусок; копія, взірець»;
можливо, результат експресивної деформації слова стиль, штиль;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ско́лок «відколотий кусок; копія, взірець» | російська |
| скол- | українська |
| скил- | українська |
| скал- «розколювати» | українська |
| стиль | українська |
| штиль | українська |
ско́йка «стулка черепашки; черепашковий молюск, Unio Retz.» (зоол.)
в українську мову, можливо, перезапозичене з румунської (пор. рум. scóică (молд. ско́йкэ) «черепашка», яке, в свою чергу, виводиться зі слов’янських мов;
псл. skolъka, skolьja, пов’язане з skala «скеля», *sčelь «щілина, розколина»;
р. [ско́лька] «черепашка», др. сколия «черепашка зі слимаком», сколька «черепашка», п. skojka «молюск» (з укр. ?), болг. [ско́лка] «тс.», [ско́йка] «річкова мідія», схв. шко̑љка «черепашка», слн. [skо̑ljka] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ска́лка
«беззубка, Anodonta Lam.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ско́лка «тс.» | болгарська |
| сколия «черепашка зі слимаком» | давньоруська |
| сколька «черепашка» | давньоруська |
| ско́йкэ «черепашка» | молдавська |
| skojka «молюск» (з укр. ?) | польська |
| skolъka | праслов’янська |
| skolьja | праслов’янська |
| skala «скеля» | праслов’янська |
| *sčelь «щілина, розколина» | праслов’янська |
| ско́лька «черепашка» | російська |
| scóică | румунська |
| љка «черепашка» | сербохорватська |
| skо̑ljka «тс.» | словенська |
| ско́йка «річкова мідія» | українська |
і́скра
непереконливим є зіставлення (Kozłowski AfSlPh 11, 389; Zubatý KZ 31, 15; пор. також Bern. I 433) з гр. ἐσχάρᾱ «вогнище», а також пов’язування (Ильинский РФВ 65, 221) з двн. asca «попіл», гот. azgō, нвн. Asche «тс.», дінд. āsah «порох»;
споріднене з лит. áiškus «ясний, виразний», ýškus, ст. iškùs «тс.», можливо, також з дісл. eiskra «шаленіти», ісл. iskra (про пекучий біль);
псл. jьskra, пов’язане чергуванням голосних з *ěskra (пор. укр. яскра́вий);
Фонетичні та словотвірні варіанти
iskra
iskra
ískra
jåskrĕ
jiskra
skra
škra
škrja
ȕскра
заискря́віти
«заіскритись»
заі́скрений
заі́скрити
заіскрі́лий
искра
искри́нці
«колчедан, пірит»
искри́стий
искри́ти
искро́ватий
искря́стий
і́скра
іскри́зм
іскри́на
іскри́стий
іскри́ти
(ся)
і́скрівець
іскроватий
і́скрявий
і́скряний
ско́лка
«тс.»
ско́рка
скра
«іскра»
скра
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| azgō | готська |
| ἐσχάρᾱ «вогнище» | грецька |
| asca «попіл» | давньоверхньонімецька |
| āsaḥ «порох» | давньоіндійська |
| eiskra «шаленіти» | давньоісландська |
| iskra (про пекучий біль) | ісландська |
| áiškus «ясний, виразний» | литовська |
| ýškus | литовська |
| iškùs «тс.» | литовська |
| Asche «тс.» | нововерхньонімецька |
| *jьskra | праслов’янська |
| *ěskra (пор. укр. яскра́вий) | праслов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України