СКОБЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язання з псл. skoba «скоба, гак» (Schuster-Šewc 1291) позбавлене підстав;

іє. *(s)kē˘p-/(s)kē˘b(h)-/ (s)kob(h)-;

псл. skoblja, skobljь;

споріднене з лит. skõbti «довбати, скребти, щипати», лат. scabo «скребу, скоблю, чешу», гот. skaban «скребти, стригти»;

р. ско́бель, скобли́ть, бр. ско́бля, скаблі́ць, п. [skobla] «скобель», ч. [skoble], слц. [skobl’a], слн. skóbelj, skóbljati;

псл. skoba;

споріднене з лит. kãbė «гак», kablỹs «тс.», kabėˊti «висіти», kìbti «чіплятися, вішатися», лтс. kablis «защіпка, застібка», можливо, також з дінд. skabhnā́ti «зміцнює, підпирає», лат. scamnum «лава», гр. ϰόμβος «перев’язь, пояс», норв. hempa «зв’язка, защіпка»;

іє. *(s)kamb- «гнути»;

р. скоба́, бр. скаба́, п. skobel «скоба», ч. слц. skoba «планка; скоба», вл. нл. skobla «защіпка на дверях», болг. ско́ба, схв. ско̏ба «скоба, засувка, защіпка», слн. skóba «тс.», с.-цсл. скоба;

псл. [ščebьnь];

утворення, споріднене з лит. skebérda «уламки», лтс. skabar̂da «тс.», лат. scobis «опилки», які зводяться до іє. *skā˘bh-/skē˘bh- «вирізати», що наявний також (з іншим вокалізмом) в укр. ско́бель, скобли́ти;

первісне значення слова «щось нарізане (наскоблене, подрібнене, настругане)»;

р. ще́бень, бр. шчэ́бень;