СКИРТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ски́рта
запозичення з балтійських мов;
лит. stìrta «стіг сіна», лтс. stir̃ta «оборіг», stirpa «тс.» споріднені з лат. sterno «стелю, розстилаю», псл. *prosterti, *storna, укр. просте́рти, про́стір, сторона́;
р. скирд, скирда́, ст. скирдъ, бр. сці́рта, [скірда́, скі́рта], п. sterta «скирта»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оски́рдок
«невелика скирта»
при́стирток
«тс.»
ски́рда
скирдаджі́й
«відповідальний при укладанні скирти»
скирда́р
скирта́р
«тс.»
ски́ртище
«підстилка під скиртою»
скиртува́льний
скиртува́льник
скиртува́ти
сти́рса
стирта
(1347--1349)
сти́рта
сти́ртник
«скиртувальник»
стырта
(1444)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сці́рта | білоруська |
| скірда́ | білоруська |
| скі́рта | білоруська |
| sterno «стелю, розстилаю» | латинська |
| stir̃ta «оборіг» | латиська |
| stirpa «тс.» | латиська |
| stìrta «стіг сіна» | литовська |
| sterta «скирта» | польська |
| *prosterti | праслов’янська |
| *storna | праслов’янська |
| скирд | російська |
| скирда́ | російська |
| скирдъ | російська |
| просте́рти | українська |
| про́стір | українська |
| сторона́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України