СКИРТА — ЕТИМОЛОГІЯ

ски́рта

запозичення з балтійських мов;
лит. stìrta «стіг сіна», лтс. stir̃ta «оборіг», stirpa «тс.» споріднені з лат. sterno «стелю, розстилаю», псл. *prosterti, *storna, укр. просте́рти, про́стір, сторона́;
р. скирд, скирда́, ст. скирдъ, бр. сці́рта, [скірда́, скі́рта], п. sterta «скирта»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оски́рдок «невелика скирта»
при́стирток «тс.»
ски́рда
скирдаджі́й «відповідальний при укладанні скирти»
скирда́р
скирта́р «тс.»
ски́ртище «підстилка під скиртою»
скиртува́льний
скиртува́льник
скиртува́ти
сти́рса
стирта (1347--1349)
сти́рта
сти́ртник «скиртувальник»
стырта (1444)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сці́рта білоруська
скірда́ білоруська
скі́рта білоруська
sterno «стелю, розстилаю» латинська
stir̃ta «оборіг» латиська
stirpa «тс.» латиська
stìrta «стіг сіна» литовська
sterta «скирта» польська
*prosterti праслов’янська
*storna праслов’янська
скирд російська
скирда́ російська
скирдъ російська
просте́рти українська
про́стір українська
сторона́ українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України