СКЕЛИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ске́ля
очевидно, результат контамінації іменника скала́ і етимологічно пов’язаної з ним основи щел- (уще́лина, [щели́на] «щілина», [щіль]);
з огляду на паралелізм початкового ске- /// ще- в словах інших коренів (скеміти; щеміти, скепа, скіпка : щепа та ін.) можливе припущення про факультативне збереження початкового ск- перед голосними переднього ряду без переходу в щ;
виведення від гіпотетичного *скъль, *скъля (Фасмер III 638) здається менш переконливим;
вважається також результатом видозміни форми ска́лля (зб.) «скали» (Німчук 115);
р. [ске́ля] «скеля», [ске́лья] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розске́лина
«розщілина»
скели́на
скели́стий
ске́ли́ще
«скеляста місцевість; скелясті гори Нед»
ске́лля
(зб.)
ске́льник
«житель скель»
скеля́стий
скиля́стий
шке́ля
«скеля»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ске́ля «скеля» | російська |
| ске́лья «тс.» | українська |
| скала́ (уще́лина, [щели́на] «щілина», [щіль]) | ? |
| щел- (уще́лина, [щели́на] «щілина», [щіль]) | ? |
| *скъль | ? |
| *скъля | ? |
| ска́лля «скали» (зб.)(Німчук 115) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України