СКЕЛЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ
скеле́т
запозичення із західноєвропейських мов;
нвн. Skelétt, фр. squelette походять від гр. σϰελετός «скелет», пов’язаного з σϰελετόν «висохле тіло», σϰελετός «висохлий», похідними від σϰέλλω «висушую», яке задовільної етимології не має;
гр. σϰελετόν вважається також (Klein 1452) запозиченням із семітських мов, зближеним із σϰέλλω «висушую» за народною етимологією;
р. скеле́т, бр. шкіле́т, п. szkielet, ч. слц. вл. skelet, болг. м. ске́лет, схв. ске̏лет, скèлет, слн. skelét;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скелетува́ти
«з’їдати м’яку частину листка»
(про жуків)
скіле́тина
«дуже худа жінка»
скі́льда
«тс.»
шкеле́т
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шкіле́т | білоруська |
| ске́лет | болгарська |
| skelet | верхньолужицька |
| σϰελετός «скелет» | грецька |
| σϰελετόν | грецька |
| ске́лет | македонська |
| Skelétt | нововерхньонімецька |
| szkielet | польська |
| скеле́т | російська |
| лет | сербохорватська |
| skelet | словацька |
| skelét | словенська |
| скèлет | українська |
| squelette | французька |
| skelet | чеська |
| σϰελετόν «висохле тіло» | ? |
| σϰελετός «висохлий» | ? |
| σϰέλλω «висушую» | ? |
| σϰέλλω «висушую» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України