СКВЕРНИТЕЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
скве́рна
запозичено в давньоруську мову зі старослов’янської;
стсл. сквръна, як і болг. [скърнав] «бридливий», схв. сквр̏на, слн. skrúniti «сквернити», ч. слц. skvrna «пляма, вада», походить від псл. *skvьr̥na «скверна», *skvьr̥nъ «огидний», яке загальноприйнятого пояснення не має;
пов’язувалося з skvarъ «спека» (Brückner 498; Holub–Kop. 371–372; Skok III 276);
зіставлялося з др. скарѣдъ (укр. шка́редний) «огидний» (Meillet Études 445), з лат. squarrōsus «покритий паршею, струпами, гидкий, нечистий» (Преобр. II 296; Walde–Hofm. II 583), з схв. ква́рити «псувати» (Machek Recherches 37–38);
р. скве́рна, бр. [скве́рня] «нечистоти, бруд», др. сквьрна «мерзота, нечисть», болг. скве́рен (з р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
прескве́рний
скве́ри́ти
«поганити»
скве́рний
«порочний, поганий»
скверни́стий
«заплямований»
скверни́тель
скверно́та
сквернь
«скверна, гидота, нечистота, падаль»
скверу́ха
«нехлюя»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скве́рня «нечистоти, бруд» | білоруська |
| скърнав «бридливий» | болгарська |
| скве́рен (з р.) | болгарська |
| скарѣдъ «огидний» (укр. шка́редний)(Meillet Études 445) | давньоруська |
| сквьрна «мерзота, нечисть» | давньоруська |
| squarrōsus «покритий паршею, струпами, гидкий, нечистий» | латинська |
| *skv «скверна» | праслов’янська |
| скве́рна | російська |
| сквр̏на | сербохорватська |
| ква́рити «псувати» | сербохорватська |
| skvrna «пляма, вада» | словацька |
| skrúniti «сквернити» | словенська |
| сквръна | старослов’янська |
| skvrna «пляма, вада» | чеська |
| *skv «огидний» | ? |
| skvarъ «спека» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України