СКВЕРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено в давньоруську мову зі старослов’янської;

стсл. сквръна, як і болг. [скърнав] «бридливий», схв. сквр̏на, слн. skrúniti «сквернити», ч. слц. skvrna «пляма, вада», походить від псл. *skv^ьr̥na «скверна», *skv^ьr̥nъ «огидний», яке загальноприйнятого пояснення не має;

пов’язувалося з skvarъ «спека» (Brückner 498; Holub–Kop. 371–372; Skok III 276);

зіставлялося з др. скарѣдъ (укр. шка́редний) «огидний» (Meillet Études 445), з лат. squarrōsus «покритий паршею, струпами, гидкий, нечистий» (Преобр. II 296; Walde–Hofm. II 583), з схв. ква́рити «псувати» (Machek Recherches 37–38);

р. скве́рна, бр. [скве́рня] «нечистоти, бруд», др. сквьрна «мерзота, нечисть», болг. скве́рен (з р.);

не зовсім ясне;

для р. [овра́шка, евра́шка] припускається запозичення з тюркських мов, пор. чаг. jumran «кріт», телеут. jymran (Фасмер II 6);

можливо, також пов’язане зі [ска́ворожити] «паскудити, псувати», скве́рний, бр. [скве́рня] «бруд», оскільки гризун завдає великої шкоди зерну;

щодо чергування x- : sk- пор. хлизьки́й і склизьки́й;

р. овра́жек, [овра́шка, евра́шка];