СКАУТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ска́ут «член дитячої організації»
запозичення з англійської мови;
англ. scout «скаут; розвідник; шпигун» походить від фр. ст. escoute «слухач; розвідник, шпигун», яке через нар.-лат. ascultāre «слухати» зводиться до лат. auscultāre «тс.», очевидно, з давнішого *ausclutare як похідного від clueo (cluo) «називаюся», спорідненого з дінд. śrūyáte «зветься», псл. slyti «зватися», slūxъ «слух»;
р. бр. болг. м. ска́ут, п. слц. skaut, ч. skauting «скаутизм», схв. ска̏ут, слн. skávt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скаути́зм
«рух скаутів»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| scout «скаут; розвідник; шпигун» | англійська |
| ска́ут | білоруська |
| ска́ут | болгарська |
| śrūyáte «зветься» | давньоіндійська |
| auscultāre «тс.» | латинська |
| ска́ут | македонська |
| ascultāre «слухати» | народнолатинська |
| skaut | польська |
| slyti «зватися» | праслов’янська |
| ска́ут | російська |
| ут | сербохорватська |
| skaut | словацька |
| skávt | словенська |
| escoute «слухач; розвідник, шпигун» | французька |
| skauting «скаутизм» | чеська |
| escoute «слухач; розвідник, шпигун» | ? |
| clueo «називаюся» (cluo) | ? |
| slūxъ «слух» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України