СКАТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
скат «колесо автомобіля; комплект колісних пар; похила гірнича виробка»
р. скат пов’язане з дієсловом кати́ть «котити», ската́ть;
запозичення з російської мови;
бр. скат «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скат «тс.» | білоруська |
| скат «котити» | російська |
| кати́ть «котити» | російська |
| ската́ть | ? |
скат «Raja L.» (іхт.)
р. скат «тс.» походить від норв. skata, [skat] або шв. [skata] «тс.», яке зближується з шв. skate «верхівка дерева»;
запозичення з російської мови;
бр. болг. скат, слн. skát;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скат | білоруська |
| скат | болгарська |
| skata | норвезька |
| скат «тс.» | російська |
| skát | словенська |
| skata «тс.» | шведська |
| skate «верхівка дерева» | шведська |
| skat | ? |
скат «скатерка»
результат скорочення форми ска́терть, викликаного, очевидно, впливом дієслова ска́чувати;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ска́терть | ? |
| ска́чувати | ? |
коти́ти
псл. kotiti «кидати, перевертати; котити»;
менш вірогідні зближення з лит. skàsti «скакати» (Bern. I 591–592; Львов ЭИРЯ II 103–108), з англ. skate «ковзатися» (Matzenauer F 8, 161), з лат. quatio «трясу» (Loewenthal AfSlPh 37, 393–394), з дінд. śātáyati «звалює, кидає на землю» (Machek ESJČ 283);
найвірогідніше пов’язання (Топоров ВСЯ 6, 172–176) з ірл. caithid (‹*katejeti) «кидає»;
дальша етимологія не зовсім ясна;
р. кати́ть «котити», бр. каціць «тс.», п. kocić się «іти повільними кроками», ч. kotiti «валити», слц. (pre-)kotiť «перевернути», вл. (roz)koćić «розколоти», схв. котỳрати «котити», слн. kotáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́кочелати
«викотити»
зака́т
«повітка для сільськогосподарського реманенту»
зака́тник
зака́ть
«тс.»
за́ко́т
«відгорнутий назовні край чогось»
зако́та
«тс.»
зако́тистий
за́котом
«перекотисто»
(про грім)
зако́чистий
запо́котом
«покотом»
ката́лка
«шматок гончарної глини, яку качають і місять»
ката́ль
«робітник, що викочує або підвозить вантажі»
ка́танки
«валянки»
ката́ти
катери́ти
«котити (швидко їхати)»
като́к
кату́ль
(вигук при коченні)
кату́лька
«качалка (для тіста); деталь ткацького верстата; грудка; галушка»
катуля́тися
«качатися, валятися»
кача́лка
качалкува́ти
«бити качалкою»
кача́ло
«дерев’яний кружок»
качалу́ба
«сувій полотна»
кача́льниця
кача́льня
кача́льце
«згорток»
кача́ти
качеля
«гойдалка»
ка́чильці
«блок у ткацькому верстаті»
качі́лка
«качалка»
качка
«хитавиця»
качну́ти
качу́лка
«дерев’яний круг; гра в круг»
кети́тися
«котитися»
кицькатися
«падати, перекидаючись»
кіть
«котиться»
(виг., дит.)
кіть-кілі́ть
кіть-кіть
«тс.»
кі́тька
«гра, що полягає в катанні яєць»
котаре́ники
«колеса»«один із дерев’яних валків, за допомогою яких пересувають вантаж; викачаний і витоптаний кіньми посів»
(в загадці)
ко́твиця
«один із дерев’яних валків»
ко́твище
«місце, викачане кіньми»
коте́ць
«вид великодньої гри, коли катають крашанки»
ко́ти
«тс.; котки, по яких котять вантажі»
коти́га
«віз у чабанів»
ко́тики
«подібна до галушок страва»
котки́
«тс. Л; великодня гра, коли катають крашанки Я»
котки́й
коткува́ти
«вирівнювати землю котком»
кото́к
коту́х
«сарай, куди закочують вози»
коту́шка
ко́тько
«коліщатко»
(дит.)
котьо́лка
«блочок у верстаті Ник; сувій полотна тж; вид дитячої гри Я»
котю́чий
котю́чка
(гра)
котю́шка
«котушка»
кочали́стий
«звитий сувоєм, круглий»
ко́чало
«круг»
кочела́
ко́чело
кочи́ло
«ролик, диск»
кочиля́стий
«дископодібний»
кочіли́стий
«тс.»
кочі́льця
«дерев’яні блочки в ткацькому верстаті»
навкотка́
(у виразі н. грати)
накат
(тех.)
нака́тка
(тех.)
нака́тник
(тех., спец.)
накі́т
«мощена дорога через багнисте місце»
нако́тистий
на́ко́том
обка́т
(спец.)
обка́тка
(спец.)
обка́тник
(спец.)
обкочела́ти
«оточити, обвести»
пакатьо́ли
«зубці на колесі навою»
переко́чувач
(спец.)
пі́дкітка
«підметка»
підкі́тькуватися
«котитися підстрибуючи»
пока́т
пока́тий
пока́тистий
пока́том
покату́лятися
«покотитися»
покатьо́л
«кошик соняшника»
покі́т
«схил»
покоте́ло
«кружало, кільце»
покоти́ло
«великий горщик; перекотиполе Me»
поко́тистий
по́котом
покотьо́ла
«блочки у верстаті»
покотьо́ло
«обруч, дерев’яний круг, дзиґа»
покочи́стий
«покотистий»
скат
ско́ти
«сувої полотна»
ско́тисто
«спадисто»
ско́чистий
«спадистий»
упоко́т
«покотом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skate «ковзатися» | англійська |
| каціць «тс.» | білоруська |
| (roz)koćić | верхньолужицька |
| śātáyati «звалює, кидає на землю» | давньоіндійська |
| caithid «кидає» (‹*katejeti) | ірландська |
| *katejeti | ірландська |
| quatio «трясу» | латинська |
| skàsti «скакати» | литовська |
| kocić się «іти повільними кроками» | польська |
| kotiti «кидати, перевертати; котити» | праслов’янська |
| кати́ть «котити» | російська |
| котỳрати «котити» | сербохорватська |
| (pre-)kotiť | словацька |
| kotáti «тс.» | словенська |
| kotiti «валити» | чеська |
хви́ста́ти
розглядається як варіант дієслова свисті́ти з переходом sv- › xv- (ЭССЯ 8, 125), пор. gv- у п. gwizdać;
звуконаслідувальне утворення, що імітує свист, ляск тощо;
р. хвиста́ть, хвисте́ть «свистіти», п. рідк. chwistać «свистіти», ч. chvístati «хлистати; дуже текти, лити», заст. «бити», слц. chvístat’ «дристати», схв. фи̏снути, фи̏скати «хлиснути», ст. хви́стати «бити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хви́снути
«стьобати лозиною або батогом»
хви́ськати
«бити, стьобати; свистіти»
хви́щик
«дубець поганяти коні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gwizdać | польська |
| chwistać «свистіти» | польська |
| хвиста́ть | російська |
| снути | сербохорватська |
| chvístat' «дристати» | словацька |
| хвисте́ть «свистіти» | українська |
| скати «хлиснути» | українська |
| chvístati «хлистати; дуже текти, лити» | чеська |
| свисті́ти | ? |
| gv- | ? |
| chwistać «свистіти» | ? |
| хви́стати «бити» | ? |
хруск «хрускіт»
до суфікса -ск у подібних словах пор. ве́реск, ляск, тріск;
утворення звуконаслідувального походження, споріднене з хруст;
бр. хру́скаць, схв. хру̏скати «гризти; скрипіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хру́скати
хру́скіт
хрускоті́ти
хрускотли́вий
хрускотня́
хруско́тнява
хруськи́й
«крихкий, ламкий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хру́скаць | білоруська |
| скати «гризти; скрипіти» | сербохорватська |
| -ск | ? |
| ве́реск | ? |
| ляск | ? |
| тріск | ? |
| хруст | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України