СКАРБНИЧОК — ЕТИМОЛОГІЯ

скарб

через польське посередництво запозичено, очевидно, з давньоверхньонімецької мови;
двн. scerf «монета», раннє нвн. scher(p)f «тс.» пов’язані з двн. scarbоn «робити надрізи, карбувати», спорідненим із псл. *čerpъ, укр. череп;
виведення від псл. skъrbь «жаль, гризота» (Brückner 493; Брандт РФВ 24, 173) непереконливе;
р. бр. скарб, др. скарбъ, п. skarb, нл. škarba «лепта»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

наскарбля́тися «наживатися»
підска́рбій «скарбник» (заст.)
скарбе́ць «посуд, у якому заривають скарб»
скарбівни́к
скарбівни́ця
скарбівни́чий «скарбник»
скарбі́вня́
скарбівці́ «прислуга в поміщицькому господарстві»
ска́рбни́к
скарбни́ця
скарбни́чий «тс.»
скарбничи́ха
скарбни́чка «шкатулка для коштовностей»
скарбо́вий «казенний; заст. поміщицький»
скарбо́вня «скарбниця»
скарбо́на «скарбниця; карнавка; скарб»
скарбъ «казна (1388); майно (1449)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
скарб білоруська
scerf «монета» давньоверхньонімецька
scarbоn «робити надрізи, карбувати» давньоверхньонімецька
скарбъ давньоруська
škarba «лепта» нижньолужицька
scher(p)f «тс.» нововерхньонімецька
skarb польська
*čerpъ праслов’янська
skъrbь «жаль, гризота» праслов’янська
скарб російська
череп українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України