СКАНДАЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
сканда́л
запозичення з німецької або французької мови;
н. Skandál, фр. scandalе походять від лат. scandalum «пастка, неприємність, розбрат», яке зводиться до гр. σϰάνδαλον «тс.», спорідненого з лат. scando «підіймаюсь, залізаю», дінд. skándati «мчить, скаче, прискає», сірл. sescaind «він скакав», scendim «скачу»;
р. бр. болг. сканда́л, п. вл. skandal, ч. skandál, м. скандал, схв. ска̀ндāл, слн. škandál;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сканда́лити
скандалізува́ти
скандалі́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сканда́л | білоруська |
| сканда́л | болгарська |
| skandal | верхньолужицька |
| σϰάνδαλον «тс.» | грецька |
| skándati «мчить, скаче, прискає» | давньоіндійська |
| scandalum «пастка, неприємність, розбрат» | латинська |
| scando «підіймаюсь, залізаю» | латинська |
| скандал | македонська |
| Skandál | німецька |
| skandal | польська |
| сканда́л | російська |
| ска̀ндāл | сербохорватська |
| sescaind «він скакав» | середньоірландська |
| škandál | словенська |
| scandalе | французька |
| skandál | чеська |
| scendim «скачу» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України