СКАЛОК — ЕТИМОЛОГІЯ

ска́лка «тріска; скабка; видовжений гострий кристал у воді»

пов’язане зі скала́1 (спільне первісне значення «відколотий кусок»), споріднене з лит. skalá «тріска», лтс. skala, skals «тс.»;
п. ст. skałka «тріска, скіпка», схв. ска̏љ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заскали́ти «заскабити»
заска́лка «скабка»
заска́лля «гострі скіпки на тесаному дереві»
зашкали́ти «тс.»
оска́лок «тріска Г; поліно, призначене на скіпки Нед»
о́шкалок «поліно, призначене на скіпки»
пошкали́ти «заскабити»
скала «скіпка»
ска́лє «тс.»
ска́ли́ти «ранити скалкою»
ска́лля «скалки; [клепки бочки]»
скални́к «поліно, призначене на скіпки»
скальни́к «дрова для скіпок»
ска́ля «тс.»
шкал «грубі пучки клоччя з кострицею; костриця»
шка́лє «клепки» (зб.)
шка́лі «тс.»
шкаль «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
skala латиська
skalá «тріска» литовська
skałka «тріска, скіпка» польська
љ «тс.» сербохорватська
скала́ (спільне первісне значення «відколотий кусок») ?
skals «тс.» ?
skałka «тріска, скіпка» ?

ска́лка «крапля жиру на воді; невелике більмо; іскра, відбитий промінь сонця; [узор на вікнах]»

щодо семантичного зв’язку пор. п. [łuska] «більмо» – схв. љу̏ска «осколок; тріска»;
очевидно, пов’язане зі ска́лка1;
бр. ска́лка «крапля жиру на воді», п. skałkа «невелике більмо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

скалки́ «блискучі частки, блискітки, відблиски»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ска́лка «крапля жиру на воді» білоруська
łuska «більмо» польська
skałkа «невелике більмо» польська
љу̏ска «осколок; тріска» сербохорватська
łuska «більмо» ?
ска́ ?

ска́лка «качалка для білизни, тіста»

р. ска́лка, ска́ло «тс.» є похідним від [скать], пов’язаного чергуванням голосних із сучи́ть «сукати»;
очевидно, запозичення з російської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ска́лка російська
ска́ло «тс.» ?
скать ?
сучи́ть «сукати» ?

ска́лка «газ, що виділяється з шипучого вина»

неясне;

скала́ «великий камінь, скеля; [крута гора Ч; скіпка, скалка; гілки м’якого дерева для плоту, огорожі; клепка; обвал О]»

іє. *(s)kel- «різати», *kel- «бити»;
споріднене з лит. skélti «розколювати», гр. σϰάλλω «копаю, рубаю», дісл. skilja «розділяти», двн. scolla «брила», нвн. Scholle «крижина»;
псл. skala, первісно «щось відколоте, розколоте», пов’язане чергуванням голосних із sčelь «розколина»;
р. бр. болг. скала́, др. скала, п. нл. skаła,ч. skála, skalák (skalař) «робітник у каменоломні», слц. skala, вл. skała «скала, каменоломня», skałar «каменяр», м. скала, схв. ска̏ла, слн. skála;
Фонетичні та словотвірні варіанти

одска́лина «схил скелі»
оска́лля «осколки»
при́ска́лка «залом скали»
при́скалок «тс.»
скал «крутий схил гори»
скали́на «порубані дрова»
скали́не́ць «польовий шпат»
скали́нний «скелястий»
скали́стий «скелястий; [твердий, міцний]»
скали́сько «скеля»
ска́ли́ти «сильно бити, розбивати»
ска́лі «гілки для плоту» (зб.)
ска́лка «осколок чого-небудь твердого; (зоол.) черепашка; [кремінь у рушниці]»
скалкува́тий «з гострими краями; бугристий»
скалля (зб.)
ска́льни́й
скальча́к «(геол.) раковистий вапняк; (зоол.) черепашка»
скальча́тка «циприс, Cypris» (зоол.)
ска́ля «гілки; тріски; хмиз; дошки, поколені на клепки»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
скала́ білоруська
скала́ болгарська
skała «скала, каменоломня»«каменяр» верхньолужицька
skałar «скала, каменоломня»«каменяр» верхньолужицька
σϰάλλω «копаю, рубаю» грецька
scolla «брила» давньоверхньонімецька
skilja «розділяти» давньоісландська
скала давньоруська
*(s)kel- «різати» індоєвропейська
skélti «розколювати» литовська
скала македонська
skаła нижньолужицька
Scholle «крижина» нововерхньонімецька
skаła польська
skala праслов’янська
скала́ російська
ла сербохорватська
skala словацька
skála словенська
skála «робітник у каменоломні» (skalař) чеська
skalák «робітник у каменоломні» (skalař) чеська
*kel- «бити» ?
первісно «щось відколоте, розколоте» ?
sčelь «розколина» ?

ско́йка «стулка черепашки; черепашковий молюск, Unio Retz.» (зоол.)

псл. skolъka, skolьja, пов’язане з skala «скеля», *sčelь «щілина, розколина»;
в українську мову, можливо, перезапозичене з румунської (пор. рум. scóică (молд. ско́йкэ) «черепашка», яке, в свою чергу, виводиться зі слов’янських мов;
р. [ско́лька] «черепашка», др. сколия «черепашка зі слимаком», сколька «черепашка», п. skojka «молюск» (з укр. ?), болг. [ско́лка] «тс.», [ско́йка] «річкова мідія», схв. шко̑љка «черепашка», слн. [skо̑ljka] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ска́лка «беззубка, Anodonta Lam.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ско́лка «тс.» болгарська
сколия «черепашка зі слимаком» давньоруська
сколька «черепашка» давньоруська
ско́йкэ «черепашка» молдавська
skojka «молюск»укр. ?) польська
skolъka праслов’янська
skolьja праслов’янська
skala «скеля» праслов’янська
*sčelь «щілина, розколина» праслов’янська
ско́лька «черепашка» російська
scóică румунська
љка «черепашка» сербохорватська
skо̑ljka «тс.» словенська
ско́йка «річкова мідія» українська

коло́ти «натискати або проколювати чим-небудь гострим; розсікати, роздрібнювати щось тверде на частини»

псл. *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати»;
споріднене з лит. kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати», káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)», kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти», лтс. kalt «кувати, бити, ударяти», kult «молотити», лат. -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю»), ірл. celḽach «війна», гр. κλάω «ламаю, калічу», κελεΐς «бойова сокира», прус. preicalis «ковадло», kalopeilis «сапа, сікач»;
іє. *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти», з яким, очевидно, пов’язаний варіант кореня *skel-/ skolу лит. skélti «колоти, розколювати», skalà «скалка», гот. skilja «м’ясник», хет. iškallā(i)- «ламати, розбивати», гр. σκάλλω «розколюю, рию» і іє. *(s)kel«pізати, відрізати», псл. skala «скеля», укр. скала́ «тс.», ска́лка «тріска, скабка», оскі́лок «тс.»;
р. коло́ть, бр. кало́ць, др. колоти, п. kłuć ч. kláti, слц. klať, вл. kłóć, нл. kłojś болг. ко́ля, м. коле, схв. клȁти, слн. kláti, стсл. КЛАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відко́л «відколювання, відокремлення»
відколоти «зняти щось приколоте; сказати що-небудь несподіване, недоречне»
зако́лець «жук наїзник»
зако́ли «заломи, зломи»
заколо́ти «убити, проткнувши»
кільки́й «який легко розколюється; колючий; яким колють, проколюють що-небудь»
колівати́на «розколотий до половини оцупок дерева, яким можна прищемити лапу; розщелина»
колі́й «той, хто забиває свиней; ніж, яким колють свиней»
ко́лка «образа, дорікання»
колоття́ «розсікання, роздрібнювання чогось твердого на частини; [почуття болю, що нагадує укол Я]»
коло́тьба «гострий біль у боці»
колу́н «важка сокира для розколювання колод і дров»
кольба́к «колючка»
ко́лька «тс.; голка їжака»
ко́лький «колючий»
ко́люватина «щілина»
колюга́ «велика колючка»
ко́люх «колюча рослина»
колю́чий
ко́лючий
колю́чка
колючкува́тий «який має колючки»
колю́шка «все колюче, колючка»
колю́щий «колючий»
коля́р «той, хто коле (забиває) свиней»
надко́л «щілина, тріщина, утворена надколенням»
надко́лина «тс.»
на́ко́лка «наколювання; прикраса з тканини або мережива, що наколюється на жіночу зачіску»
підко́л «підколення Г; укол, прокол Ж»
підко́лювач
прико́лка «защіпка для волосся»
проко́л
проко́лина
проко́лка
розкі́л
розко́л
розко́лина
розкольник «(заст.) учасник релігійного руху проти офіційної церкви; (перен.) той, хто вносить розлад, роз кол»
розко́льництво
розко́люватина
ско́лок «точна по доба, копія»
ско́лювач
уко́л
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кало́ць білоруська
kłóć верхньолужицька
skilja «м’ясник» готська
κλάω «ламаю, калічу» грецька
σκάλλω «розколюю, рию» грецька
колоти давньоруська
*kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти» індоєвропейська
*(s)kel «pізати, відрізати» індоєвропейська
celḽach «війна» ірландська
-cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю») латинська
kalt «кувати, бити, ударяти» латиська
kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати» литовська
skélti «колоти, розколювати» литовська
коле македонська
ко́ля нижньолужицька
kłuć ч. kláti польська
*kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати» праслов’янська
skala «скеля» праслов’янська
preicalis «ковадло» прусська
коло́ть російська
клȁти сербохорватська
klať словацька
kláti словенська
КЛАТИ старослов’янська
скала́ «тс.» українська
iškallā(i)- «ламати, розбивати» хетська
káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)» ?
kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти» ?
kult «молотити» ?
κελεΐς «бойова сокира» ?
kalopeilis «сапа, сікач» ?
*skel-/ ?
skalà «скалка» ?
ска́лка «тріска, скабка» ?
оскі́лок «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України