СКАЛЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
скала́ «великий камінь, скеля; [крута гора Ч; скіпка, скалка; гілки м’якого дерева для плоту, огорожі; клепка; обвал О]»
псл. skala, первісно «щось відколоте, розколоте», пов’язане чергуванням голосних із sčelь «розколина»;
споріднене з лит. skélti «розколювати», гр. σϰάλλω «копаю, рубаю», дісл. skilja «розділяти», двн. scolla «брила», нвн. Scholle «крижина»;
іє. *(s)kel- «різати», *kel- «бити»;
р. бр. болг. скала́, др. скала, п. нл. skаła,ч. skála, skalák (skalař) «робітник у каменоломні», слц. skala, вл. skała «скала, каменоломня», skałar «каменяр», м. скала, схв. ска̏ла, слн. skála;
Фонетичні та словотвірні варіанти
одска́лина
«схил скелі»
оска́лля
«осколки»
при́ска́лка
«залом скали»
при́скалок
«тс.»
скал
«крутий схил гори»
скали́на
«порубані дрова»
скали́не́ць
«польовий шпат»
скали́нний
«скелястий»
скали́стий
«скелястий; [твердий, міцний]»
скали́сько
«скеля»
ска́ли́ти
«сильно бити, розбивати»
ска́лі
«гілки для плоту»
(зб.)
ска́лка
«осколок чого-небудь твердого; (зоол.) черепашка; [кремінь у рушниці]»
скалкува́тий
«з гострими краями; бугристий»
скалля
(зб.)
ска́льни́й
скальча́к
«(геол.) раковистий вапняк; (зоол.) черепашка»
скальча́тка
«циприс, Cypris»
(зоол.)
ска́ля
«гілки; тріски; хмиз; дошки, поколені на клепки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скала́ | білоруська |
| скала́ | болгарська |
| skała «скала, каменоломня»«каменяр» | верхньолужицька |
| skałar «скала, каменоломня»«каменяр» | верхньолужицька |
| σϰάλλω «копаю, рубаю» | грецька |
| scolla «брила» | давньоверхньонімецька |
| skilja «розділяти» | давньоісландська |
| скала | давньоруська |
| *(s)kel- «різати» | індоєвропейська |
| skélti «розколювати» | литовська |
| скала | македонська |
| skаła | нижньолужицька |
| Scholle «крижина» | нововерхньонімецька |
| skаła | польська |
| skala | праслов’янська |
| скала́ | російська |
| ла | сербохорватська |
| skala | словацька |
| skála | словенська |
| skála «робітник у каменоломні» (skalař) | чеська |
| skalák «робітник у каменоломні» (skalař) | чеська |
| первісно «щось відколоте, розколоте» | ? |
| sčelь «розколина» | ? |
| *kel- «бити» | ? |
скала́ «передовий ряд бджіл у рою, що летить»
очевидно, пов’язане зі ська́ти «шукати (паразитів у волоссі, шерсті)»;
р. [скалья] «дюжина бджіл, що вилітає на розшуки місця для молодого рою», [скальи] «передові бджоли, що шукають місце для молодого рою», бр. [скаль, ска́лля] «тс.», п. [skal] «кільканадцять бджіл, що шукають місце для рою», [skarły] «тс.», нл. skal «бджола-розвідниця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скали́ти
«вилітати на пошуки місця для рою»
(про бджіл)
скаль
«частина рою, що вилітає попередньо для пошуку місця; бджола-розвідниця Л»
ска́ля
«бджола-розвідниця Л; частина рою, що шукає місця Чаб»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скаль | білоруська |
| skal «бджола-розвідниця» | нижньолужицька |
| skal «кільканадцять бджіл, що шукають місце для рою» | польська |
| скалья «дюжина бджіл, що вилітає на розшуки місця для молодого рою» | російська |
| скальи «передові бджоли, що шукають місце для молодого рою» | українська |
| ска́лля «тс.» | українська |
| skarły «тс.» | українська |
| ська́ти «шукати (паразитів у волоссі, шерсті)» | ? |
ска́лка «тріска; скабка; видовжений гострий кристал у воді»
пов’язане зі скала́1 (спільне первісне значення «відколотий кусок»), споріднене з лит. skalá «тріска», лтс. skala, skals «тс.»;
п. ст. skałka «тріска, скіпка», схв. ска̏љ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заскали́ти
«заскабити»
заска́лка
«скабка»
заска́лля
«гострі скіпки на тесаному дереві»
зашкали́ти
«тс.»
оска́лок
«тріска Г; поліно, призначене на скіпки Нед»
о́шкалок
«поліно, призначене на скіпки»
пошкали́ти
«заскабити»
скала
«скіпка»
ска́лє
«тс.»
ска́ли́ти
«ранити скалкою»
ска́лля
«скалки; [клепки бочки]»
скални́к
«поліно, призначене на скіпки»
скальни́к
«дрова для скіпок»
ска́ля
«тс.»
шкал
«грубі пучки клоччя з кострицею; костриця»
шка́лє
«клепки»
(зб.)
шка́лі
«тс.»
шкаль
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skala | латиська |
| skalá «тріска» | литовська |
| skałka «тріска, скіпка» | польська |
| љ «тс.» | сербохорватська |
| скала́ (спільне первісне значення «відколотий кусок») | ? |
| skals «тс.» | ? |
| skałka «тріска, скіпка» | ? |
ске́ля
очевидно, результат контамінації іменника скала́ і етимологічно пов’язаної з ним основи щел- (уще́лина, [щели́на] «щілина», [щіль]);
з огляду на паралелізм початкового ске- /// ще- в словах інших коренів (скеміти; щеміти, скепа, скіпка : щепа та ін.) можливе припущення про факультативне збереження початкового ск- перед голосними переднього ряду без переходу в щ;
виведення від гіпотетичного *скъль, *скъля (Фасмер III 638) здається менш переконливим;
вважається також результатом видозміни форми ска́лля (зб.) «скали» (Німчук 115);
р. [ске́ля] «скеля», [ске́лья] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розске́лина
«розщілина»
скели́на
скели́стий
ске́ли́ще
«скеляста місцевість; скелясті гори Нед»
ске́лля
(зб.)
ске́льник
«житель скель»
скеля́стий
скиля́стий
шке́ля
«скеля»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ске́ля «скеля» | російська |
| ске́лья «тс.» | українська |
| скала́ (уще́лина, [щели́на] «щілина», [щіль]) | ? |
| щел- (уще́лина, [щели́на] «щілина», [щіль]) | ? |
| *скъль | ? |
| *скъля | ? |
| ска́лля «скали» (зб.)(Німчук 115) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України