СКАЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
скала́ «великий камінь, скеля; [крута гора Ч; скіпка, скалка; гілки м’якого дерева для плоту, огорожі; клепка; обвал О]»
псл. skala, первісно «щось відколоте, розколоте», пов’язане чергуванням голосних із sčelь «розколина»;
споріднене з лит. skélti «розколювати», гр. σϰάλλω «копаю, рубаю», дісл. skilja «розділяти», двн. scolla «брила», нвн. Scholle «крижина»;
іє. *(s)kel- «різати», *kel- «бити»;
р. бр. болг. скала́, др. скала, п. нл. skаła,ч. skála, skalák (skalař) «робітник у каменоломні», слц. skala, вл. skała «скала, каменоломня», skałar «каменяр», м. скала, схв. ска̏ла, слн. skála;
Фонетичні та словотвірні варіанти
одска́лина
«схил скелі»
оска́лля
«осколки»
при́ска́лка
«залом скали»
при́скалок
«тс.»
скал
«крутий схил гори»
скали́на
«порубані дрова»
скали́не́ць
«польовий шпат»
скали́нний
«скелястий»
скали́стий
«скелястий; [твердий, міцний]»
скали́сько
«скеля»
ска́ли́ти
«сильно бити, розбивати»
ска́лі
«гілки для плоту»
(зб.)
ска́лка
«осколок чого-небудь твердого; (зоол.) черепашка; [кремінь у рушниці]»
скалкува́тий
«з гострими краями; бугристий»
скалля
(зб.)
ска́льни́й
скальча́к
«(геол.) раковистий вапняк; (зоол.) черепашка»
скальча́тка
«циприс, Cypris»
(зоол.)
ска́ля
«гілки; тріски; хмиз; дошки, поколені на клепки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скала́ | білоруська |
| скала́ | болгарська |
| skała «скала, каменоломня»«каменяр» | верхньолужицька |
| skałar «скала, каменоломня»«каменяр» | верхньолужицька |
| σϰάλλω «копаю, рубаю» | грецька |
| scolla «брила» | давньоверхньонімецька |
| skilja «розділяти» | давньоісландська |
| скала | давньоруська |
| *(s)kel- «різати» | індоєвропейська |
| skélti «розколювати» | литовська |
| скала | македонська |
| skаła | нижньолужицька |
| Scholle «крижина» | нововерхньонімецька |
| skаła | польська |
| skala | праслов’янська |
| скала́ | російська |
| ла | сербохорватська |
| skala | словацька |
| skála | словенська |
| skála «робітник у каменоломні» (skalař) | чеська |
| skalák «робітник у каменоломні» (skalař) | чеська |
| первісно «щось відколоте, розколоте» | ? |
| sčelь «розколина» | ? |
| *kel- «бити» | ? |
скала́ «передовий ряд бджіл у рою, що летить»
очевидно, пов’язане зі ська́ти «шукати (паразитів у волоссі, шерсті)»;
р. [скалья] «дюжина бджіл, що вилітає на розшуки місця для молодого рою», [скальи] «передові бджоли, що шукають місце для молодого рою», бр. [скаль, ска́лля] «тс.», п. [skal] «кільканадцять бджіл, що шукають місце для рою», [skarły] «тс.», нл. skal «бджола-розвідниця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скали́ти
«вилітати на пошуки місця для рою»
(про бджіл)
скаль
«частина рою, що вилітає попередньо для пошуку місця; бджола-розвідниця Л»
ска́ля
«бджола-розвідниця Л; частина рою, що шукає місця Чаб»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скаль | білоруська |
| skal «бджола-розвідниця» | нижньолужицька |
| skal «кільканадцять бджіл, що шукають місце для рою» | польська |
| скалья «дюжина бджіл, що вилітає на розшуки місця для молодого рою» | російська |
| скальи «передові бджоли, що шукають місце для молодого рою» | українська |
| ска́лля «тс.» | українська |
| skarły «тс.» | українська |
| ська́ти «шукати (паразитів у волоссі, шерсті)» | ? |
скала «гостриця лежача, Asperugo procumbens L.» (бот.)
неясне;
р. [скала] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скала «тс.» | російська |
скала́ «зоря; заграва»
неясне;
оскі́лок «відбитий, відколотий шматок; скалка, тріска»
пов’язане зі [ска́ли́ти] «розбивати на скіпки, розщеплювати», скала́, щіли́на;
вираз оскі́лками диви́тися спочатку мав пряме значення «дивитися, оскаливши зуби» (про собак та хижаків);
р. оско́лок, бр. аско́лак, слн. oskálek;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оскі́лками
«[дивитися, вищиривши зуби]; дивитися на кого-небудь неприязно, вороже»
оско́лок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аско́лак | білоруська |
| оско́лок | російська |
| oskálek | словенська |
| ска́ли́ти «розбивати на скіпки, розщеплювати» | ? |
| скала́ | ? |
| щіли́на | ? |
| оскі́лками диви́тися «дивитися, оскаливши зуби» (про собак та хижаків) | ? |
си́гла «гірський ліс; смерека Г; багно Нед»
не зовсім ясне;
очевидно, запозичення з угорської мови;
уг. szikla «скеля» виводиться від слов’янського скала́;
пов’язується також (Sсheludko 142; Machek ESJČ 543) з рум. síhlă «густий молодий лісок» або (Фасмер III 618) з лтс. sìklis «невелике болото в лісі»;
вважається (Лаучюте Этимология 1984, 116–119) залишком балто-іллірійського або балто-фракійського субстрату;
р. [си́гла] «болото, трясовина», п. [sihła] «болото на лісистій горі», ч. silha «ліс», слц. sihel’ «молоде глицеве дерево», sihliak, sihlina «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
се́гла
«невеликий (гарний) ліс Нед»
сиглина́
«пріле сіно з мокрого ґрунту»
сигловачка
«гірська осока, Carex montana»
сиглови́й
(у виразі [сиглове́ дерево] «тверде дерево»)
сигля́нка
«вид гриба, Agaricus piperatus»
су́глянки
«вид рижиків»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sìklis «невелике болото в лісі» | латиська |
| sihła «болото на лісистій горі» | польська |
| си́гла «болото, трясовина» | російська |
| síhlă «густий молодий лісок» | румунська |
| sihel' «молоде глицеве дерево»«тс.» | словацька |
| sihliak «молоде глицеве дерево»«тс.» | словацька |
| sihlina «молоде глицеве дерево»«тс.» | словацька |
| szikla «скеля» | угорська |
| silha «ліс» | чеська |
| скала́ | ? |
силіка́т
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Silikát, фр. англ. silicate утворено від лат. silex (род. в. silicis) «кремінь», що зводиться до *scilec-, пов’язаного з cаlx «гральний камінь; вапняк», спорідненим з гр. χάλιξ «камінець, щебінь, вапняк», можливо, також псл. skala, укр. скала́;
р. болг. м. силика́т, бр. сіліка́т, п. sylikat, ч. слц. слн. silikát, вл. silikat, схв. силùкāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
силіка́тник
силікатува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| silicate | англійська |
| сіліка́т | білоруська |
| силика́т | болгарська |
| silikat | верхньолужицька |
| χάλιξ «камінець, щебінь, вапняк» | грецька |
| silex «кремінь» (род. в. silicis) | латинська |
| *scilec- | латинська |
| cаlx «гральний камінь; вапняк» | латинська |
| силика́т | македонська |
| Silikát | німецька |
| sylikat | польська |
| skala | праслов’янська |
| силика́т | російська |
| силùкāт | сербохорватська |
| silikát | словацька |
| silikát | словенська |
| скала́ | українська |
| silicate | французька |
| silikát | чеська |
скали́на «щілина, тріщина»
псл. skalina, *skolba, *skolbina, пов’язані зі скала́1 у давньому значенні «щось розколоте»;
р. [скали́на] «береста», [ска́лба] «тс.», п. [skałubina] «щілина», ст. skalina «тс.», ч. šklába «щілина», [škalbina] «тріщина», слц. [sklabina] «тс.», [škalubina] «тс., щілина», вл. škałba «шпара, щілина, ущелина», škałoba, škarba «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зашкалу́би́на
«щілина»
зашкалу́бити
«зробити щілину»
скалу́ба
скалу́би́на
шкалуба́ти
«колупати»
шкалу́би́на
шкалу́бний
шкалубча́стий
шкалю́ба
шкалю́бина
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| škałba «шпара, щілина, ущелина»«тс.» | верхньолужицька |
| škałoba «шпара, щілина, ущелина»«тс.» | верхньолужицька |
| škarba «шпара, щілина, ущелина»«тс.» | верхньолужицька |
| skałubina «щілина» | польська |
| skalina | праслов’янська |
| скали́на «береста» | російська |
| sklabina «тс.» | словацька |
| ска́лба «тс.» | українська |
| škalbina «тріщина» | українська |
| škalubina «тс., щілина» | українська |
| šklába «щілина» | чеська |
| *skolba | ? |
| *skolbina | ? |
| скала́ «щось розколоте» | ? |
| skalina «тс.» | ? |
ска́лка «тріска; скабка; видовжений гострий кристал у воді»
пов’язане зі скала́1 (спільне первісне значення «відколотий кусок»), споріднене з лит. skalá «тріска», лтс. skala, skals «тс.»;
п. ст. skałka «тріска, скіпка», схв. ска̏љ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заскали́ти
«заскабити»
заска́лка
«скабка»
заска́лля
«гострі скіпки на тесаному дереві»
зашкали́ти
«тс.»
оска́лок
«тріска Г; поліно, призначене на скіпки Нед»
о́шкалок
«поліно, призначене на скіпки»
пошкали́ти
«заскабити»
скала
«скіпка»
ска́лє
«тс.»
ска́ли́ти
«ранити скалкою»
ска́лля
«скалки; [клепки бочки]»
скални́к
«поліно, призначене на скіпки»
скальни́к
«дрова для скіпок»
ска́ля
«тс.»
шкал
«грубі пучки клоччя з кострицею; костриця»
шка́лє
«клепки»
(зб.)
шка́лі
«тс.»
шкаль
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skala | латиська |
| skalá «тріска» | литовська |
| skałka «тріска, скіпка» | польська |
| љ «тс.» | сербохорватська |
| скала́ (спільне первісне значення «відколотий кусок») | ? |
| skals «тс.» | ? |
| skałka «тріска, скіпка» | ? |
ска́лка «качалка для білизни, тіста»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. ска́лка, ска́ло «тс.» є похідним від [скать], пов’язаного чергуванням голосних із сучи́ть «сукати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ска́лка | російська |
| ска́ло «тс.» | ? |
| скать | ? |
| сучи́ть «сукати» | ? |
скальп «волосся зі шкірою з голови подоланого ворога як трофей»
запозичення з англійської мови;
англ. scalp «тс.» походить зі скандинавських мов;
пор. дісл. skālpr «футляр, оболонка», дат. [skalp] «шкаралупа, шкірка, оболонка», снідерл. schelpe, гол. schеlp «тс.», які зводяться до пгерм. *skal- «кора, луска», спорідненого з псл. scala, укр. скала́ «скеля», р. [скала́ (скали́на)] «береста»;
зведення безпосередньо до лат. scalpo «дряпаю, скребу, вирізую» (Holub–Lyer 438; РЧДБЕ 670) помилкове;
р. бр. скальп, п. ч. слц. вл. skalp, болг. м. скалп, схв. ска̏лп, слн. skálp;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скальпува́ти
«здирати скальп»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| scalp «тс.» | англійська |
| скальп | білоруська |
| скалп | болгарська |
| skalp | верхньолужицька |
| schеlp «тс.» | голландська |
| skālpr «футляр, оболонка» | давньоісландська |
| skalp «шкаралупа, шкірка, оболонка» | датська |
| scalpo «дряпаю, скребу, вирізую» | латинська |
| скалп | македонська |
| skalp | польська |
| *skal- «кора, луска» | прагерманська |
| scala | праслов’янська |
| скала́ «береста» (скали́на)] | російська |
| скальп | російська |
| лп | сербохорватська |
| schelpe | середньонідерландська |
| skalp | словацька |
| skálp | словенська |
| скала́ «скеля» | українська |
| skalp | чеська |
| skālpr «футляр, оболонка» | ? |
ска́льпель «невеликий хірургічний ніж»
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Skalpéll, фр. англ. scalpel «тс.» походять від лат. scalpellum, зменш. від scalprum (scalper) «долото, ніж», пов’язаного з scalpo «дряпаю, скребу, вирізую», спорідненим з гр. σϰαλεύω «обрубую, рию», лит. sklem̃pti (sklem̃bti) «гладко обрубувати, полірувати», псл. skala, sčelь, укр. скала́, щіли́на;
р. бр. ска́льпель, п. ч. слц. вл. skalpel, болг. м. ска́лпел, схв. ска̀лпел, слн. skalpél;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| scalpel «тс.» | англійська |
| ска́льпель | білоруська |
| ска́лпел | болгарська |
| skalpel | верхньолужицька |
| σϰαλεύω «обрубую, рию» | грецька |
| scalpellum | латинська |
| sklem̃pti «гладко обрубувати, полірувати» (sklem̃bti) | литовська |
| ска́лпел | македонська |
| Skalpéll | німецька |
| skalpel | польська |
| skala | праслов’янська |
| ска́льпель | російська |
| ска̀лпел | сербохорватська |
| skalpel | словацька |
| skalpél | словенська |
| скала́ | українська |
| scalpel «тс.» | французька |
| skalpel | чеська |
| від scalprum «долото, ніж» (scalper) | ? |
| scalpo «дряпаю, скребу, вирізую» | ? |
| sčelь | ? |
| щіли́на | ? |
скальчак «кам’янка звичайна, Oenanthe oenanthe L.» (орн.)
похідні утворення від скала́, ске́ля;
назви зумовлені тим, що кам’янка часто гніздиться під камінням;
пор. [камі́нка, каміня́р, каменю́х, каменя́к, каменяр, камінчар, кам’яний птах] «тс.»;
слц. skaliarik, [skalník, skaliar, skalkár] та ін. «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скельчак
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skaliarik | словацька |
| skalník «тс.» | українська |
| skaliar «тс.» | українська |
| skalkár «тс.» | українська |
| скала́ | ? |
| ске́ля | ? |
| камі́нка, каміня́р, каменю́х, каменя́к, каменяр, камінчар, кам'яний птах «тс.» | ? |
ске́ля
очевидно, результат контамінації іменника скала́ і етимологічно пов’язаної з ним основи щел- (уще́лина, [щели́на] «щілина», [щіль]);
з огляду на паралелізм початкового ске- /// ще- в словах інших коренів (скеміти; щеміти, скепа, скіпка : щепа та ін.) можливе припущення про факультативне збереження початкового ск- перед голосними переднього ряду без переходу в щ;
виведення від гіпотетичного *скъль, *скъля (Фасмер III 638) здається менш переконливим;
вважається також результатом видозміни форми ска́лля (зб.) «скали» (Німчук 115);
р. [ске́ля] «скеля», [ске́лья] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розске́лина
«розщілина»
скели́на
скели́стий
ске́ли́ще
«скеляста місцевість; скелясті гори Нед»
ске́лля
(зб.)
ске́льник
«житель скель»
скеля́стий
скиля́стий
шке́ля
«скеля»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ске́ля «скеля» | російська |
| ске́лья «тс.» | українська |
| скала́ (уще́лина, [щели́на] «щілина», [щіль]) | ? |
| щел- (уще́лина, [щели́на] «щілина», [щіль]) | ? |
| *скъль | ? |
| *скъля | ? |
| ска́лля «скали» (зб.)(Німчук 115) | ? |
ску́ла «нарив, болячка, чиряк ЛексПол»
очевидно, псл. skula, пов’язане з skuliti «стиснути», kuliti sę «щулитися» як варіантами іє. *(s)keu- «гнути, гнутися, суглоб» (з рухомим s-);
зіставлення зі скала́ і щіли́на (Преобр. ІІ 315), лит. káulas «кістка» (Brückner ZfSlPh 4, 213; KZ 51, 238) та ін. недостатньо обґрунтовані;
р. скула́ «вилиця; [опух, ґуля]», бр. ску́ла «тс.», п. skuła «вилиця; (заст.) болячка», болг. ску́ла «вилиця», схв. ску̏ла «чиряк; струп», слн. skúla «нарив, шрам»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скула́
«наріст на дереві»
ску́ли
«золотуха»
скуля́чка
«чиряк»
шку́ла
«вилиця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ску́ла «тс.» | білоруська |
| ску́ла «вилиця» | болгарська |
| *(s)keu- «гнути, гнутися, суглоб» (з рухомим s-) | індоєвропейська |
| káulas «кістка» | литовська |
| skuła «вилиця; (заст.) болячка» | польська |
| skula | праслов’янська |
| skuliti «стиснути» | праслов’янська |
| kuliti sę «щулитися» | праслов’янська |
| скула́ «вилиця; [опух, ґуля]» | російська |
| ску̏ла «чиряк; струп» | сербохорватська |
| skúla «нарив, шрам» | словенська |
| скала́ | українська |
| щіли́на | українська |
сокіл «висока і обривиста скеля; виступ граніту»
неясне;
можливо, пов’язане з слц. sokorec (sochoreс) «вершина, верхівка», яке зіставляється (Варбот 168–169) з псл. sěk-/sok- «сікти, різати» і, далі, з скала́, ске́ля;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сокі́в
«стрімка скеля над водою»
соко́л
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sěk-/sok- «сікти, різати» | праслов’янська |
| sokorec «вершина, верхівка» (sochoreс) | словацька |
| скала́ | ? |
| ске́ля | ? |
коло́ти «натискати або проколювати чим-небудь гострим; розсікати, роздрібнювати щось тверде на частини»
псл. *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати»;
споріднене з лит. kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати», káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)», kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти», лтс. kalt «кувати, бити, ударяти», kult «молотити», лат. -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю»), ірл. celḽach «війна», гр. κλάω «ламаю, калічу», κελεΐς «бойова сокира», прус. preicalis «ковадло», kalopeilis «сапа, сікач»;
іє. *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти», з яким, очевидно, пов’язаний варіант кореня *skel-/ skolу лит. skélti «колоти, розколювати», skalà «скалка», гот. skilja «м’ясник», хет. iškallā(i)- «ламати, розбивати», гр. σκάλλω «розколюю, рию» і іє. *(s)kel«pізати, відрізати», псл. skala «скеля», укр. скала́ «тс.», ска́лка «тріска, скабка», оскі́лок «тс.»;
р. коло́ть, бр. кало́ць, др. колоти, п. kłuć ч. kláti, слц. klať, вл. kłóć, нл. kłojś болг. ко́ля, м. коле, схв. клȁти, слн. kláti, стсл. КЛАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́л
«відколювання, відокремлення»
відколоти
«зняти щось приколоте; сказати що-небудь несподіване, недоречне»
зако́лець
«жук наїзник»
зако́ли
«заломи, зломи»
заколо́ти
«убити, проткнувши»
кільки́й
«який легко розколюється; колючий; яким колють, проколюють що-небудь»
колівати́на
«розколотий до половини оцупок дерева, яким можна прищемити лапу; розщелина»
колі́й
«той, хто забиває свиней; ніж, яким колють свиней»
ко́лка
«образа, дорікання»
колоття́
«розсікання, роздрібнювання чогось твердого на частини; [почуття болю, що нагадує укол Я]»
коло́тьба
«гострий біль у боці»
колу́н
«важка сокира для розколювання колод і дров»
кольба́к
«колючка»
ко́лька
«тс.; голка їжака»
ко́лький
«колючий»
ко́люватина
«щілина»
колюга́
«велика колючка»
ко́люх
«колюча рослина»
колю́чий
ко́лючий
колю́чка
колючкува́тий
«який має колючки»
колю́шка
«все колюче, колючка»
колю́щий
«колючий»
коля́р
«той, хто коле (забиває) свиней»
надко́л
«щілина, тріщина, утворена надколенням»
надко́лина
«тс.»
на́ко́лка
«наколювання; прикраса з тканини або мережива, що наколюється на жіночу зачіску»
підко́л
«підколення Г; укол, прокол Ж»
підко́лювач
прико́лка
«защіпка для волосся»
проко́л
проко́лина
проко́лка
розкі́л
розко́л
розко́лина
розкольник
«(заст.) учасник релігійного руху проти офіційної церкви; (перен.) той, хто вносить розлад, роз кол»
розко́льництво
розко́люватина
ско́лок
«точна по доба, копія»
ско́лювач
уко́л
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кало́ць | білоруська |
| kłóć | верхньолужицька |
| skilja «м’ясник» | готська |
| κλάω «ламаю, калічу» | грецька |
| σκάλλω «розколюю, рию» | грецька |
| колоти | давньоруська |
| *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти» | індоєвропейська |
| *(s)kel «pізати, відрізати» | індоєвропейська |
| celḽach «війна» | ірландська |
| -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю») | латинська |
| kalt «кувати, бити, ударяти» | латиська |
| kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати» | литовська |
| skélti «колоти, розколювати» | литовська |
| коле | македонська |
| ко́ля | нижньолужицька |
| kłuć ч. kláti | польська |
| *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати» | праслов’янська |
| skala «скеля» | праслов’янська |
| preicalis «ковадло» | прусська |
| коло́ть | російська |
| клȁти | сербохорватська |
| klať | словацька |
| kláti | словенська |
| КЛАТИ | старослов’янська |
| скала́ «тс.» | українська |
| iškallā(i)- «ламати, розбивати» | хетська |
| káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)» | ? |
| kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти» | ? |
| kult «молотити» | ? |
| κελεΐς «бойова сокира» | ? |
| kalopeilis «сапа, сікач» | ? |
| *skel-/ | ? |
| skalà «скалка» | ? |
| ска́лка «тріска, скабка» | ? |
| оскі́лок «тс.» | ? |
шалюва́ти «обшивати шалівкою» (тех.)
запозичене (можливо, через польське посередництво) з німецької мови;
н. schalen (свн. schal «шкаралупа», двн. scala «тс.») «обшивати дошками» споріднене з дангл. scealu «шкаралупа», англ. shale «глинистий сланець», гот. skalja «цегла», а також з р. [скали́на] «кора», укр. скала́, цсл. сколька, укр. ско́йка «черепашка» (спорідненість з цими словами пояснюється тим, що з дощок для обшивки не знімалася кора);
припущення про зв’язок з іє. *k῀al- «крити» (Горяев 420) не має підстав;
р. шалева́ть «обшивати шалівкою», бр. шалява́ць, п. szalować, ч. šalovati, слц. šalovat’ «тс.», нл. šalowy «шкаралупчастий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
позашильо́вувати
«забити шалівками у багатьох місцях»
шалі́вка
«тонкі дошки, уживані на обшивку стін, покриття дахів; кожна з таких тонких дощок»
шальова́ннє
«обрамлення вікон ша лівкою»
шальо́вка
«тс.»
шальо́вки
«шалівка; дошка»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shale «глинистий сланець» | англійська |
| шалява́ць | білоруська |
| skalja «цегла» | готська |
| scealu «шкаралупа» | давньоанглійська |
| scala «тс.» | давньоверхньонімецька |
| *k῀al- «крити» | індоєвропейська |
| šalowy «шкаралупчастий» | нижньолужицька |
| schalen «обшивати дошками» (свн. schal «шкаралупа», двн. scala «тс.») | німецька |
| szalować | польська |
| скали́на «кора» | російська |
| шалева́ть «обшивати шалівкою» | російська |
| schal «шкаралупа» | середньоверхньнімецька |
| šalovat' «тс.» | словацька |
| скала́ | українська |
| ско́йка «черепашка» (спорідненість з цими словами пояснюється тим, що з дощок для обшивки не знімалася кора) | українська |
| сколька | церковнослов’янська |
| šalovati | чеська |
ша́ля «садно (у коня)»
запозичення з німецької мови;
н. Schale (свн. schal, двн. scala) «шкірка; лушпайка, шкаралупа» споріднене із снідерл. scale, дангл. scealu «тс.», а також з гот. skalja «цеглина» і (поза германськими мовами) з укр. скала́, цсл. сколька, укр. ско́йка «черепашка»;
ч. діал. šál «біль у ногах (у коня)», слц. šial «вид яловичого м’яса»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skalja «цеглина» (поза германськими мовами) | готська |
| scealu «тс.» | давньоанглійська |
| scala | давньоверхньонімецька |
| Schale «шкірка; лушпайка, шкаралупа» (свн. schal, двн. scala) | німецька |
| schal | середньоверхньнімецька |
| scale | середньонідерландська |
| šial «вид яловичого м’яса» | словацька |
| скала́ | українська |
| ско́йка «черепашка» | українська |
| сколька | церковнослов’янська |
| šál «біль у ногах (у коня)» (діал.) | чеська |
шкал «груба ворса з кістрицею, кістриця льону або конопель»
очевидно, фонетична видозміна первісного *скаль (зб.) «уламки, скалки, скабки; [гілки м’якого дерева]», спорідненого зі скала́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шкаль
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *скаль «уламки, скалки, скабки; [гілки м’якого дерева]» (зб.) | українська |
| скала́ | українська |
шка́ла́ «лінійне або колове розташування поділок, що відповідають певним значенням вимірюваних величин; система чисел, величин для вимірювання, визначення, оцінки чогось»
запозичене, очевидно, за німецьким посередництвом (н. Skala, Skale «шкала») з італійської мови;
іт. scala «сходи, драбина; шкала» продовжує лат. scāla (‹ *scanslā), що пов’язане зі scandō «підіймаюся», яке споріднене з дінд. skándati «стрибає, плигає, скаче», гр. σϰάνδαλον «сильце, тенета», сірл. scendim «стрибаю», скімр. (cy)chwynnu «підстрибувати»;
р. шкала́, заст. шка́ла (шка́ло), бр. шкала́, п. skala, ч. škála, рідк. skala, слц. skála, болг. м. ска́ла «шкала; гама», схв. ска̏ла, слн. skála;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ска́-ля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шкала́ | білоруська |
| ска́ла «шкала; гама» | болгарська |
| σϰάνδαλον «сильце, тенета» | грецька |
| skándati «стрибає, плигає, скаче» | давньоіндійська |
| scala «сходи, драбина; шкала» | італійська |
| scāla (‹ *scand-slā) | латинська |
| scandō «підіймаюся» | латинська |
| *scanslā | латинська |
| ска́ла «шкала; гама» | македонська |
| Skala | німецька |
| Skale «шкала» | німецька |
| skala | польська |
| шкала́ | російська |
| шка́ла (шка́ло)(заст.) | російська |
| шка́ло (заст.) | російська |
| ска̏ла | сербохорватська |
| scendim «стрибаю» | середньоірландська |
| (cy)chwynnu | середньокімрська |
| skála | словацька |
| skála | словенська |
| škála | чеська |
| skala (рідк.) | чеська |
щіль «вузький довгастий отвір; шпара» (ст.)
псл. ščelь «щілина»;
споріднене з лит. skélti «розколювати», skìltis «відкраяний кусень», skylė˜ «діра», лтс. šķelˆt «розколювати», škēle «відколотий шматок; розріз іззаду на каптані», S˘ķèlis «назва порога на р. Айвіексте, який розсікає воду на два струмені», дісл. skilja «розділяти, розколювати», гр. σϰάλλω «рубаю, рию», сірл. scailt «щілина, тріщина», лат. scalpo «дряпаю, скребу, чешу, вирізаю, довбаю», вірм. ћelum «розколюю», хет. iškallāi- «ламати, розривати»;
іє. *(s)kel-/(s)kol- «різати, розсікати»;
припускається, що початкове sk- у цих формах є наслідком давньої метатези в *ks-, нульовому ступені кореня *kes-/kos- в індоєвропейській прамові (Мельничук Этимология 1966, 220–221);
інші варіанти тієї самої основи репрезентують скала́, ске́ля;
р. щель «щілина», бр. [шчэ́лка], шчы́ліна, п. szczelina «тс.», слц. štelina «тріска, скіпка, поліно, палиця», слн. ščálja «уламок, скалка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пощі́ляний
«потрісканий, увесь у щілинах»
прощі́лина
розще́лина
розщі́лина
уще́лина
уще́листий
ущі́льнювати
щíли́на́
«шпарина; ущелина, міжгір’я»
щíльний
щели́на
«щілина, шпарина»
щили́на
«тс.»
щіли́нний
щіли́стий
щі́лка
«зменш. від щіль; (заст.) рядок»
щі́лко
«аж при землі»
(присл.)
щілкова́тий
«пористий, шпаристий»
щільні́ти
щільні́шати
щільнува́тий
щілюва́ння
щіля́стий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчэ́лка | білоруська |
| ћelum «розколюю» | вірменська |
| σϰάλλω «рубаю, рию» | грецька |
| skilja «розділяти, розколювати» | давньоісландська |
| *(s)kel-/(s)kol- «різати, розсікати» | індоєвропейська |
| scalpo «дряпаю, скребу, чешу, вирізаю, довбаю» | латинська |
| šķelˆt «розколювати» | латиська |
| skélti «розколювати» | литовська |
| szczelina «тс.» | польська |
| ščelь «щілина» | праслов’янська |
| щель «щілина» | російська |
| scailt «щілина, тріщина» | середньоірландська |
| štelina «тріска, скіпка, поліно, палиця» | словацька |
| ščálja «уламок, скалка» | словенська |
| шчы́ліна | українська |
| iškallāi- «ламати, розривати» | хетська |
| skìltis «відкраяний кусень» | ? |
| skylė˜ «діра» | ? |
| škēle «відколотий шматок; розріз іззаду на каптані» | ? |
| S˘ķèlis «назва порога на р. Айвіексте, який розсікає воду на два струмені» | ? |
| sk- | ? |
| *kes-/kos- | ? |
| скала́ | ? |
| ске́ля | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України