СКАЖЕНІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кази́ти «псувати, спотворювати»
псл. kaziti, початкове каузатив до čeznǫti «зникати, гинути» (укр. [че́знути] «тс.» з первісним значенням «викликати загибель, знищувати»; менш переконливим є виведення з іє. *kā˘g(h)«щось гидке», паралельного до *kak(k)(пор. кал), і порівняння розвитку значення до вірм. kʽakem «псую, знищую» (Kořínek LF 68, 93) або ж зіставлення з лит. kežėˊti «ставати кислим, терпким» (Machek Rechersches 82–86) чи góžti, góžiti (про псування пива) (Machek ESJČ 246);
р. [кази́ть] «псувати», бр. [казі́ць], п. kazić «тс.», др. казитися «псуватися», каш. [kazić] «бити, товкти; прищеплювати заразу», ч. kaziti «псувати, розбещувати», слц. káziť «тс.», вл. kazyć «псувати; заважати», нл. kazyś «тс.», схв. нака́зити «спотворити, викривити», слн. kazíti «псувати, шкодити», стсл. казити «псувати; каструвати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
каз
«сказ, шаленство, оскаженіння»
кази́тель
«той, хто псує Ж; неспокійний, вередливий хлопчик Кур»
казитися
«впадати в лють, скаженіти; пустувати, жирувати»
ка́зі́нка
«проступок»
(?)Г, Ж
прокаже́ний
прока́за
прока́зний
скаже́ний
скажени́на
скажені́вка
«сказ»
скажені́ти
скаженкува́тий
скаженю́ка
«хвора на сказ тварина»
скажиня́
«шалена людина»
сказ
«гостре інфекційне захворювання; несамовитість; [огріх при оранці Me]»
ска́за
«огріх, вада»
скази́тися
«захворіти на сказ; розлютитися; [зіпсуватися]»
сказь
«шал; шалена людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| казі́ць | білоруська |
| kazyć «псувати; заважати» | верхньолужицька |
| kʽakem «псую, знищую» | вірменська |
| казитися «псуватися» | давньоруська |
| *kak(k) | індоєвропейська |
| *kā˘g(h) | індоєвропейська |
| kazić «бити, товкти; прищеплювати заразу» | кашубський |
| kežėˊti «ставати кислим, терпким» | литовська |
| góžiti (про псування пива)(Machek ESJČ 246) | литовська |
| góžiti | литовська |
| kazyś «тс.» | нижньолужицька |
| kazić «тс.» | польська |
| kaziti | праслов’янська |
| čeznǫti «зникати, гинути» (укр. [че́знути] «тс.» з первісним значенням «викликати загибель, знищувати»; менш переконливим є виведення з іє. *kā˘g(h) | праслов’янська |
| кази́ть «псувати» | російська |
| нака́зити «спотворити, викривити» | сербохорватська |
| káziť «тс.» | словацька |
| kazíti «псувати, шкодити» | словенська |
| казити «псувати; каструвати» | старослов’янська |
| kaziti «псувати, розбещувати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України