СКАВЧАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
скаву́ (вигук, що відтворює виття собаки від болю, холоду)
псл. skovu, звуконаслідувальне утворення;
кореневе а, очевидно, з’явилось на українському ґрунті замість о;
р. [скавуча́ть] «скавучати», [сковыта́ть], бр. скавыта́ць, п. skowytać, skowyczeć «тс.», skowyk «скавучання», skowyt «тс.», нл. skowliś «скавуліти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закавча́ти
«запищати»
каву́чити
«скавучати»
скавіча́ти
(про свиню)
скавло́
«той, хто скавулить, скавучить»
скавулі́ти
скавуча́ти
скавучи́ти
скавча́ти
скауча́ти
сковича́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скавыта́ць | білоруська |
| skowliś «скавуліти» | нижньолужицька |
| skowytać «тс.»«скавучання»«тс.» | польська |
| skowyczeć «тс.»«скавучання»«тс.» | польська |
| skowyk «тс.»«скавучання»«тс.» | польська |
| skowyt «тс.»«скавучання»«тс.» | польська |
| skovu | праслов’янська |
| скавуча́ть «скавучати» | російська |
| сковыта́ть | українська |
п'явча́ти «пищати (про птахів)»
звуконаслідувальне утворення типу нявча́ти, скавча́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пиявчати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нявча́ти | українська |
| скавча́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України