СКАВУЛІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
скаву́ (вигук, що відтворює виття собаки від болю, холоду)
псл. skovu, звуконаслідувальне утворення;
кореневе а, очевидно, з’явилось на українському ґрунті замість о;
р. [скавуча́ть] «скавучати», [сковыта́ть], бр. скавыта́ць, п. skowytać, skowyczeć «тс.», skowyk «скавучання», skowyt «тс.», нл. skowliś «скавуліти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закавча́ти
«запищати»
каву́чити
«скавучати»
скавіча́ти
(про свиню)
скавло́
«той, хто скавулить, скавучить»
скавулі́ти
скавуча́ти
скавучи́ти
скавча́ти
скауча́ти
сковича́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скавыта́ць | білоруська |
| skowliś «скавуліти» | нижньолужицька |
| skowytać «тс.»«скавучання»«тс.» | польська |
| skowyczeć «тс.»«скавучання»«тс.» | польська |
| skowyk «тс.»«скавучання»«тс.» | польська |
| skowyt «тс.»«скавучання»«тс.» | польська |
| skovu | праслов’янська |
| скавуча́ть «скавучати» | російська |
| сковыта́ть | українська |
ски́глити
звуконаслідувальні утворення, паралельні до [скавулі́ти] «скавучати», скугні́ти «вищати» (про свиней), р. [ску́глить] «скиглити», [скуго́лить, ску́го́рить, ску́грить], бр. [скуго́ліць] «тс.», ч. skuhrati «хникати», слц. skuhrat’ «скаржитися»;
зіставлення з лит. skaugėˊti «заздрити», лтс. skáust «тс.» (Фасмер III 660) необґрунтоване;
р. [ски́голить] «вищати, вити, плакати», бр. [скі́гаць, скігіта́ць];
Фонетичні та словотвірні варіанти
скиг
«скигління»
скигл
скиглі́й
скиглі́ти
«скиглити»
(про чайку)
ски́гля
«плакса Ва; (орн.) чайка, Vanellus cristatus Нед»
скигля́чка
«плакса»
скігл
«тс.»
скі́глити
склі́ти
скоголи́ти
«тс.»
скоголі́ти
(про чайку)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скуго́ліць «тс.» | білоруська |
| скі́гаць | білоруська |
| skáust «тс.» | латиська |
| skaugėˊti «заздрити» | литовська |
| ску́глить «скиглити» | російська |
| ски́голить «вищати, вити, плакати» | російська |
| skuhrat' «скаржитися» | словацька |
| скігіта́ць | українська |
| skuhrati «хникати» | чеська |
| скавулі́ти «скавучати» | ? |
| скугні́ти «вищати» (про свиней) | ? |
| скуго́лить | ? |
| ску́го́рить | ? |
| ску́грить | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України