СИФОН — ЕТИМОЛОГІЯ
сифо́н
запозичення з французької мови;
фр. siphon, у свою чергу, запозичено з латинської мови;
лат. sīphō, зн. в. sīphōnem походить від гр. σῑ'φων «витяжна трубка», що є, очевидно, звуконаслідувальним утворенням;
р. болг. м. сифо́н, бр. сіфо́н, п. syfon, ч. sifón, sifon, слц. слн. sifón, вл. sifon, схв. сùфōн;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сіфо́н | білоруська |
| сифо́н | болгарська |
| sifon | верхньолужицька |
| σῑ'φων «витяжна трубка» | грецька |
| sīphō | латинська |
| sīphōnem | латинська |
| сифо́н | македонська |
| syfon | польська |
| сифо́н | російська |
| сùфōн | сербохорватська |
| sifón | словацька |
| sifón | словенська |
| siphon | французька |
| sifón | чеська |
| sifon | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України