СИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, споріднене з гр. δέϰομαι «приймаю», лат. decet «личить, належить», дінд. daśasyáti «надає послуги, є люб’язним», хет. takk- «бути схожим, підходити»;

псл. sǫdositi «зустріти», похідне від dositi «тс.», пов’язаного з desiti (‹ іє. *dek῀-) «знаходити, зустрічати»;

бр. [судо́сіць, судоша́ць] «тс.», др. досити «знаходити», десити «тс., зустрічати», ч. ст. poděsiti «знайти, застати», схв. дèсити «зустріти», де̏сити «застати, знайти, зустріти», стсл. досити «знайти»;

загальноприйнятої етимології не має;

з огляду на п. woda, miodem nasycona «вода, сичена медом» виводиться (Горяев 356) від псл. sytъ «ситий»;

пов’язується також (Mühl.–Endz. III 1128) із прус. sutristio «сироватка», лит. sutrė (sùtros) «помиї, мутна, брудна рідина, осад», лтс. sutra «гноївка», дірл. suth «сік, молоко»;

зіставляється ще (Брандт РФВ 24, 189; Ильинский РФВ 62, 239–240) із [сот] «стільник», р. сот, со́ты «тс.»;

р. бр. сыта́ «сичена медом вода, медовий узвар, розварений мед на воді», др. сыта, п. syta «тс.»;

спорідненим є й гр. ἠϑμός «сито»;

прямими відповідниками є лит. síetas «(густе) сито», лтс. siêts «сито, решето»;

псл. sito ‹ *sēi-to, похідне від того самого кореня, що й sějati (sěti) «сіяти», sěmę «сім’я»;

р. болг. м. си́то, бр. сі́та, п. слц. sito, ч. слн. síto, нл. syto, схв. си̏то;

псл. sytъ ‹ sūt-;

поряд із псл. sytъ припускалась (Брандт РФВ 24, 189) основа *sъt-, яка вбачалася в слн. dósta «досить», dôsti «тс.» (пор. укр. болг. доста, схв. до̏ста «тс.»);

висловлювалась також думка (Zubató LF 28, 89; Fraenkel IF 50, 7–8) про зв’язок з дінд. śávaḥ «сила», ав. sava- «сильний, могутній», sūra-, дінд. śū́raḥ «тс.», гр. ϰυ̃ρος «сила, міць»;

найближчими в семантичному і формальному відношенні є лит. sotùs «ситий, ситний», лтс. sãts «ситний», прус. sātuinei «насичуєш», гот. sōþ «насичення», saþs «ситий», нвн. satt «тс.», гр. ἄατος «ненаситний», лат. satis «досить», satur «ситий», ірл. sathаch «тс.»;

прямих відповідників у інших мовах не має;

р. сы́тый, бр. сы́ты, сы́тны, др. сы́тъ(и), п. sytny, syty, ч. sytó, слц. sóty, вл. нл. syty, болг. м. сит, схв. си̏т, слн. sìt, стсл. сытъ;

можливо, пов’язане із си́то;

назва могла бути зумовлена білим забарвленням плиски (ніби присипана борошном);

пор. слц. [mlynárik, mlynárka] «плиска біла» (Ferianc Názv. vtákov 227]; вважається також звуконаслідувальним – за характером співу плиски (НикНикЕЛ 35);

неясне;

бр. сі́таўка, [сытка] «тс.»;

можливо, пов’язане із си́то з огляду на те, що спіле насіння витрушується (висівається) з коробочки вітром;

неясне;

р. [ситовец, ситора] «тс.»;

похідне утворення від си́то, можливо, калька нім. Siebwespe «тс.», букв. «ситяна оса»;

похідне утворення від си́то, можливо, калька нім. Siebmuschel «тс.», букв. «ситяна черепашка»;

менш переконливим є зіставлення (Преобр. ІІ 290) із си́то за ознакою сітчастої будови стебла, незважаючи на паралель дісл. sef «оситняк» і дангл. sife «сито, решето», двн. sib, нвн. Sieb «тс.»;

пор. укр. рого́жа від рогоза́, рогі́з, р. [вирёвочник] «куга»;

праслов’янська назва рослин мотивується використанням їх для зв’язування і плетіння;

споріднене з лит. siẽtas «мотузка; прив’язь», saĩtas «тс.», siẽti «зв’язувати», лтс. sìet, sáistót «тс.»;

псл. sitъ, sita, пов’язане чергуванням голосних із sětь «сітка»;

р. сыть «смикавець», [сит] «оситняк», [сита, сить] «тс.», си́тник «тс., [очерет; ситняг; рогіз, Typha L.]», ситня́г «ситняг, Heleocharis», [ситня́к] «комиш», [ситовье] «тс.; сусак зонтичний, Butonus umbellatus L.», [сито́вина] «рогіз», бр. сіт «оситняк», сіто́ўнік «ситівник», [сíтнік] «бульбокомиш скупчений, Scirpus compactus Hoffm.», сітня́к «комиш лісовий, Scirpus silvaticus L.», сыць «смикавець», п. sit «оситняк», sitowiе «тс.; комиш», ч. sítina «оситняк», ст. sít’, sítie, sítí, слц. sita, sít’a, вл. syće, syćina, syćizna, нл. syśe, syśina «тс.», схв. си́та «ситняг; оситняк; [комиш болотний, Scirpus palustris]», слн. síta «ситняк», [sít] «тс.», р.-цсл. ситиѥ «очерет, Phragmites Trin.»;

очевидно, пов’язане із си́то (див.);

р. [сито́вый, ситова́тый] «тс.», [сить] «трухляве всередині, дуплясте дерево», [сито́вина] «трухлявина, гниль у дереві», бр. сітаві́на «тс.», сі́таваты «трухлявий, гнилий»;

неясне;

можливо, пов’язане із [сить] «жир», сити́ти «насичувати»;

сумнівне виведення від сл. *sojiti «колоти» (Moszyński PZJP 216), як і зближення з псл. sъpǫ, suti «сипати» (Mikkola Ursl. Gr. III 25);

недостатньо об´рунтовані пов’язання з дінд. sátaḥ «посудина» (Meillet Études 302), з лит. siū́ti «шити», псл. šiti (Osthoff Parerga I 23; Младенов 624), з лит. sémti «черпати, набирати» (Lidén Studien 37–38);

реконструюється також *sъpto-, як пов’язане чергуванням голосних із *svepetъ, п. ст. świepiet «борть», świepiot «тс.», ч. [svapato] «вулик», др. свепетъ «мед диких бджіл» (Machek LF 55, 150);

найімовірнішим є зв’язок з др. сыта «вода, підсолоджена медом; зварений мед», р. ст. сыта «тс.», укр. сита́ «вода, підсолоджена медом, або медовий відвар на воді»;

переконливої етимології не має;

псл. sъtъ «тс.»;

р. со́ты, сот (одн.), бр. со́ты, др. сътъ, сотъ (одн.), съты (мн.), болг. сът, м. сот, схв. са̑т, саће (зб.), слн. sát, [sęˇt], стсл. сътъ «віск, стільник»;