СИРІСТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

мо́кнути

псл. močiti, moknǫti, mokrъ, – споріднені з лит. maketi «вступити в болото», maknóti «ходити по грязюці», makonė «калюжа», лтс. makņa «болото, трясовина», muklājs «трясовина», ос. mœcyn «валятися в чомусь рідкому», вірм. mōr «болото, драговина», можливо, також лат. mācero «розм’якшую, розмочую, мочу»;
іє. *măk- «мокрий, зволожувати»;
р. мо́кнуть, мо́крый, бр. мо́кнуць, мо́кры, др. мокнути, мокрыи, п. moknąć, mokry, ч. moknouti, mokrý, слц. moknút’, mokrý, вл. moknyć, mokry, нл. moknuś, mokšy, полаб. mükri «мокрий», болг. мо́кря «мочу», мо́кър «мокрий», м. мокри «мочить», мокар «мокрий», схв. [промокнути], мòчити, мȍкар, слн. [mokniti], močíti, móker, стсл. мочити, мокръ, цсл. мокнѫти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вимака́ти «вимокати»«вимокла ділянка посіву» (Me)» ви́мок
ви́моклий
ви́мочка «те.; промокачка»
відмака́ти «відмокати»
ві́дмок «відлига»
відмо́ка «мокре місце в землі; луг, в якому намочено білизну»
замака́ти «замокати»
змокра́віти «змокріти»
змо́чувальний
мака́тка «промокальний папір»
макля́к «мокриця, Oniscus L.» (ент.)
макра́шка
макре́ць
макро́тка
макря́к «тс.»
ма́чанка «страва із сиру й сметани»
мача́ти «умочати»
ма́чка «підлива»
міч «сеча»
моква́
мокла́вина «багнистий ґрунт, багно»
мокли́на «тс.»
мокли́ця «мокрота Ж; місце, що заливається весняною водою Ч; роздавлена гнида»
мокля́к «низина, залита водою; все мокре; трухлявий предмет»
моклякува́тий «сирий, болотистий»
мокля́ха «болотний кліщ, Limnochares»
мокра́вий «мокруватий»
мокра́вина «багнисте місце»
мокрави́нець «болотяний слимак, Paludina» (зоол.)
мокре́ць «запалення шкіри кінцівок у коней і рогатої худоби; [злегка заболочена низина Ч; все мокре Ж; мокрі дрова]»
мокре́ча «вогкість, дощова погода; що-небудь мокре»
мокрий
мокри́на «мокре місце, багно»
мокри́нець «мокрець (у коней)»
мокри́ця «стонога, Oniscus L.; [кістянка, Lithobius forficatus Ж; сколопендра, Scolopendra Ж; мокре місце, багно]» (зоол.)
мокрі́зний «дуже мокрий»
мокрі́нь «тс.»
мо́крість
мокрі́ти
мокрови́на «багнистий ґрунт, багно Ж; злегка заболочена низина Ч»
мокрота
мокрота́
мокро́та «виділення з дихальних шляхів»
мокроти́ння «тс.»
мокрува́тий
мокру́ха «настояна горілка»
мокря́
мо́крява «мочар»
мокря́вий
мокря́ни́
мокряни́ць «тс.»
мокряниця «мокраве, гниле поле»
мокря́ччя «що-небудь мокре»
мо́кти «мокнути»
моч «сеча»
моча́
моча́ка «підлива з грибів і борошна; страва з сала і м’яса»
моча́лка «страва, яку їдять, умочаючи в неї хліб»
моча́нка «страва з фруктів або ягід»
мочану́ха «горілка з перцем»
мо́чар
моча́ра «мочар»
мочари́стий «з мочарами»
моча́рка «довгоніжка, Tipula L.; болотяний слимак» (зоол.)
мочарува́тий «тс.»
моча́ти «умочати»
мо́чва «мокра погода»
моче́вий «сечовий»
моче́на «настояна горілка»
мочере́т «мочар»
мочи́вий «мокрий, дощовий»
мочилині́вка «заглибина для мочіння конопель, льону»
мочи́ло «тс.»
мочи́льний
мочи́ти
мочи́тися
мочи́ха «долина з водою»
мочли́вий «тс.»
мочо́вий «сечовий»
мочува́тий «трясовинний»
намо́к «холодна настоянка»
недомо́ка «недостатньо вимочене волокно коноплі»
підмока́ти «підмокати»
підмо́чка «розлив, повінь»
по́мок «рід конопель, вимочуваних у воді»
помо́ченє «змочування»
помоч́ина «тс.»
примо́чка
промака́ти «промокати»
промока́льний
промока́шка
розмака́ти «розмокати»
розмочка
сирість
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мо́кнуць білоруська
мо́кря «мочу» болгарська
moknyć верхньолужицька
mokry верхньолужицька
mōr «болото, драговина» вірменська
мокнути давньоруська
*măk- «мокрий, зволожувати» індоєвропейська
mācero «розм’якшую, розмочую, мочу» латинська
makņa «болото, трясовина» латиська
maketi «вступити в болото» литовська
мокри «мочить» македонська
moknuś нижньолужицька
mokšy нижньолужицька
mœcyn «валятися в чомусь рідкому» осетинська
mükri «мокрий» полабська
moknąć польська
mokry польська
močiti праслов’янська
мо́кнуть російська
промокнути сербохорватська
moknút' словацька
mokrý словацька
mokniti словенська
močíti словенська
móker словенська
мочити старослов’янська
мо́крый українська
мо́кры українська
мокрыи українська
мо́кър «мокрий» українська
мокар «мокрий» українська
мòчити українська
мȍкар українська
мокръ українська
мокнѫти церковнослов’янська
moknouti чеська
mokrý чеська
moknǫti ?
mokrъ ?
maknóti «ходити по грязюці» ?
makonė «калюжа» ?
muklājs «трясовина» ?

сири́й

псл. syrъ, syrovъ, surovъ «сировий, жорсткий», пов’язане із syrъ «сир»;
споріднене з дат. ст. súrr «сировий, напівгнилий», шв. sur (véd) «сирове (дерево)», дісл. saurr «сира земля»;
іє. *sū-ro-/sou-ro- «кислий, гіркий»;
р. сыро́й, бр. сыры́, др. сырыи, п. surowy, ч. syrovó, syró, слц. surovó, вл. нл. syry, схв. си̏ров, слн. [sirо̑v], цсл. сыръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оси́рковатий «сируватий»
по́сирий
поси́роватий «тс.»
посирости́ти «змочити, окропити»
сирві́ти «сиріти»
сире́ць
сири́ця «сиром’ятна шкіра, сирицевий ремінь; [заболочена низина; болото в лісі Ч]»
сири́чина «тс.»
сири́чник «фахівець із вичинки сириці»
сири́чуватий «недостатньо вичинений, із недостатньо вичиненої шкіри»
сиріве́ць «хлібний квас; [сировина; сириця]»
сирі́вка «невипалена цегла»
сирівці́ «постоли із сиром’ятної шкіри»
си́рість
сирі́ти
сирко́м «сирим (їсти)»
сирни́к «усе сире, сирове»
сирня́к «сирові дрова»
сирня́ччя «тс.»
сирове́ц «неочищений спирт»
сирове́ць «сирівець; сириця О; цегла-сирець Чаб»
сирови́й
сировина́
си́рови́ця «сириця; красильна сіра речовина у полотні; ґрунтова вода, з якої видобувають сіль; чавун Нед; цегла-сирець Чаб»
си́ровіти «тс.»
сирува́тий
сиря́к «сирові дрова»
сиря́ччя «тс.»
сірочува́тий «тс.»
соровий «сирий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сыры́ білоруська
syry верхньолужицька
saurr «сира земля» давньоісландська
сырыи давньоруська
súrr «сировий, напівгнилий» датська
*sū-ro-/sou-ro- «кислий, гіркий» індоєвропейська
syry нижньолужицька
surowy польська
syrъ праслов’янська
syrovъ праслов’янська
surovъ «сировий, жорсткий» праслов’янська
syrъ «сир» праслов’янська
сыро́й російська
си̏ров сербохорватська
surový словацька
sirо̑v словенська
сыръ церковнослов’янська
syrový чеська
syrý чеська
sur «сирове (дерево)» (véd) шведська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України