СИРОТЛИВИМ — ЕТИМОЛОГІЯ
сирота́
псл. sirota, похідне від прикметника sirъ «осиротілий», спорідненого з лит. šeirỹs «удовець», šeirė˜ «удова», ав. saē- «сиротливий, осиротілий», можливо, також з гр. χη̃ρος «позбавлений, осиротілий», лат. hērēs «спадкоємець»;
р. сирота́, бр. сірата́, др. сирота, п. sierota, ч. sirota, sirotek, слц. sirota, siró, вл. нл. syrota, болг. м. си́рота, схв. сира̏та, слн. siróta, стсл. сиръ, сирота;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сирітли́вий
сирі́тний
сирі́тство
сирітствува́ти
си́ротин
сироти́на
сироти́нський
сироти́ти
сироті́ти
сиротли́вий
сиро́тний
сиротови́на
«сирота»
сиротува́ти
сиротю́к
«хлопчик-сирота»
сиротю́чка
сиротя́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| saē- «сиротливий, осиротілий» | авестійська |
| сірата́ | білоруська |
| си́рота | болгарська |
| syrota | верхньолужицька |
| χη̃ρος «позбавлений, осиротілий» | грецька |
| сирота | давньоруська |
| hērēs «спадкоємець» | латинська |
| šeirỹs «удовець» | литовська |
| šeirė˜ «удова» | литовська |
| си́рота | македонська |
| syrota | нижньолужицька |
| sierota | польська |
| sirota | праслов’янська |
| sirъ «осиротілий» | праслов’янська |
| сирота́ | російська |
| сирòта | сербохорватська |
| sirota | словацька |
| sirò | словацька |
| siróta | словенська |
| сиръ | старослов’янська |
| сирота | старослов’янська |
| sirota | чеська |
| sirotek | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України