СИРИЧУВАТА — ЕТИМОЛОГІЯ
сири́й
псл. syrъ, syrovъ, surovъ «сировий, жорсткий», пов’язане із syrъ «сир»;
споріднене з дат. ст. súrr «сировий, напівгнилий», шв. sur (véd) «сирове (дерево)», дісл. saurr «сира земля»;
іє. *sū-ro-/sou-ro- «кислий, гіркий»;
р. сыро́й, бр. сыры́, др. сырыи, п. surowy, ч. syrovó, syró, слц. surovó, вл. нл. syry, схв. си̏ров, слн. [sirо̑v], цсл. сыръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оси́рковатий
«сируватий»
по́сирий
поси́роватий
«тс.»
посирости́ти
«змочити, окропити»
сирві́ти
«сиріти»
сире́ць
сири́ця
«сиром’ятна шкіра, сирицевий ремінь; [заболочена низина; болото в лісі Ч]»
сири́чина
«тс.»
сири́чник
«фахівець із вичинки сириці»
сири́чуватий
«недостатньо вичинений, із недостатньо вичиненої шкіри»
сиріве́ць
«хлібний квас; [сировина; сириця]»
сирі́вка
«невипалена цегла»
сирівці́
«постоли із сиром’ятної шкіри»
си́рість
сирі́ти
сирко́м
«сирим (їсти)»
сирни́к
«усе сире, сирове»
сирня́к
«сирові дрова»
сирня́ччя
«тс.»
сирове́ц
«неочищений спирт»
сирове́ць
«сирівець; сириця О; цегла-сирець Чаб»
сирови́й
сировина́
си́рови́ця
«сириця; красильна сіра речовина у полотні; ґрунтова вода, з якої видобувають сіль; чавун Нед; цегла-сирець Чаб»
си́ровіти
«тс.»
сирува́тий
сиря́к
«сирові дрова»
сиря́ччя
«тс.»
сірочува́тий
«тс.»
соровий
«сирий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сыры́ | білоруська |
| syry | верхньолужицька |
| saurr «сира земля» | давньоісландська |
| сырыи | давньоруська |
| súrr «сировий, напівгнилий» | датська |
| *sū-ro-/sou-ro- «кислий, гіркий» | індоєвропейська |
| syry | нижньолужицька |
| surowy | польська |
| syrъ | праслов’янська |
| syrovъ | праслов’янська |
| surovъ «сировий, жорсткий» | праслов’янська |
| syrъ «сир» | праслов’янська |
| сыро́й | російська |
| си̏ров | сербохорватська |
| surový | словацька |
| sirо̑v | словенська |
| сыръ | церковнослов’янська |
| syrový | чеська |
| syrý | чеська |
| sur «сирове (дерево)» (véd) | шведська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України