СИНЯТКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
син
псл. synъ *sūnus;
споріднене з лит. sūnùs, прус. souns, дінд. sūnúḥ, ав. hūnu-, гот. sunus, дісл. sunr, sonr, дангл. двн. sunu, гр. υἱύς, υἱός;
пов’язується з дінд. sū́te «народжує, створює», sū́tiḥ «народження», sū́tuḥ «вагітність», ав. hunāmi «народжую», ірл. suth «народження, плід»;
пор. дінд. sutáḥ «син»;
іє. *seu-, sū- «народжувати»;
р. бр. сын, др. сынъ, п. ч. слц. вл. нл. syn, болг. м. син, схв. cи̑н, слн. sín, стсл. сынъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́синовити
«виключити з родини»
па́семок
«пасинок»
па́симє
«пасиння»
пасимкува́ти
пасинкува́льниця
пасинкува́ти
па́си́ння
па́синок
сина́ш
сина́шко
синеня́
сини́сько
сини́ха
«невістка»
сині́вство
сині́вський
си́нко
синни́й
«синовній»
синова́
«невістка»
сино́ве́ць
«син, племінник (син брата) СУМ, Нед; прийомний син НЗ УжДУ 26»
синови́ць
«племінник (син брата)»
синови́ця
«племінниця (дочка брата)»
синові́й
«син»
сино́вній
сино́к
синя́тко
усинови́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hūnu- | авестійська |
| hunāmi «народжую» | авестійська |
| сын | білоруська |
| син | болгарська |
| syn | верхньолужицька |
| sunus | готська |
| υἱύς | грецька |
| υἱός | грецька |
| sunu | давньоанглійська |
| sunu | давньоверхньонімецька |
| sūnúḥ | давньоіндійська |
| sū́te «народжує, створює» | давньоіндійська |
| sū́tiḥ «народження» | давньоіндійська |
| sū́tuḥ «вагітність» | давньоіндійська |
| sutáḥ «син» | давньоіндійська |
| sunr | давньоісландська |
| sonr | давньоісландська |
| сынъ | давньоруська |
| *seu- | індоєвропейська |
| sū- «народжувати» | індоєвропейська |
| suth «народження, плід» | ірландська |
| sūnùs | литовська |
| син | македонська |
| syn | нижньолужицька |
| syn | польська |
| synъ | праслов’янська |
| *sūnus | праслов’янська |
| *sūnus | праслов’янська |
| souns | прусська |
| сын | російська |
| cи̑н | сербохорватська |
| syn | словацька |
| sín | словенська |
| сынъ | старослов’янська |
| syn | чеська |
си́ній
псл. sinjь, споріднене зі sьjati «сяяти», sivъ «сивий»;
зіставляється з лит. sóvas «світлої масті», šėˊmas (sė˜mas) «попелястий, сіруватий, синій», дінд. śyāmáḥ «чорний, темний»;
р. си́ний, бр. сі́ні, др. синии, п. siny, ч. слц. sinó, болг. м. син, схв. си̑њū «сіруватий, синій», слн. sínji, стсл. синь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
про́синь
си́на́вий
сине́ць
«синяк»
сини́зна́
си́ник
«глаукома»
(мед.)
сини́ло
«синя фарба; синька»
сини́льний
сини́льниця
«фарбувальниця запасок у синій колір»
сини́ти
си́ні́ти
сині́тка
«вид плахти»
сині́шати
си́нка
«синька для білизни; синя фарба»
синь
си́нька
си́нько
«водяник, синюватий бог річок»
синьота́
«синій колір»
синьо́тка
синьо́ша
(назва блакитно-сірої корови)
синюва́тий
синю́х
«сиворакша, Coracias garrula»
(орн.)
синю́ха
«ціаноз»
(мед.)
синю́шний
синя́ва
«вид риби»
си́нява
«синь; [чорно-синя велика хмара Нед; глибина Нед]»
синя́вець
«голуб’янка, Lycaena Fabr.»
(ент.)
си́ня́вий
синявча́
(назва сірої корови)
синя́к
«синець; [(орн.) голуб-синяк, Columba oenas]»
синяти́на
«синька для білизни»
си́нятина
«синець»
синяти́ти
«синити (білизну)»
синя́тка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сі́ні | білоруська |
| син | болгарська |
| śyāmáḥ «чорний, темний» | давньоіндійська |
| синии | давньоруська |
| sývas «світлої масті» | литовська |
| šėˊmas | литовська |
| sė˜mas | литовська |
| син | македонська |
| siny | польська |
| sinjь | праслов’янська |
| sьjati «сяяти» | праслов’янська |
| sivъ «сивий» | праслов’янська |
| си́ний | російська |
| си̑њū «сіруватий, синій» | сербохорватська |
| siný | словацька |
| sínji | словенська |
| синь | старослов’янська |
| siný | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України