СИНХРОНІЗАЦІЙНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
синхроні́я
запозичення з французької мови;
фр. synchronie утворено з гр. συν «з, разом з» і основи іменника χρόνος «час»;
р. синхрони́я, бр. сінхрані́я, п. synchrоnia, ч. synchronie, слц. synchrónia, вл. synchroniski, болг. синхро́ния, м. синхроничен, схв. синхра̏ниja, сѝнхрōниja, слн. sinhroníja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
синхроніза́тор
(тех.)
синхронізаці́йний
синхроніза́ція
(тех.)
синхроні́зм
синхронізува́ти
синхроні́ст
синхроністи́чний
синхроні́чний
синхро́нний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сінхрані́я | білоруська |
| синхро́ния | болгарська |
| synchroniski | верхньолужицька |
| συν «з, разом з» | грецька |
| χρόνος «час» | грецька |
| синхроничен | македонська |
| synchrоnia | польська |
| синхрони́я | російська |
| синхрòниja | сербохорватська |
| сѝнхрōниja | сербохорватська |
| synchrónia | словацька |
| sinhroníja | словенська |
| synchronie | французька |
| synchronie | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України