СИНУС — ЕТИМОЛОГІЯ
си́нус
запозичено з латинської мови, очевидно, через російську і, можливо, німецьку (н. Sínus);
лат. sinus «кривизна, вигин, складка, пазуха, груди, лоно» зіставляється з алб. ǵiri (основа ǵin-) «груди, лоно, материнське лоно», непевно також з псл. šьja, укр. ши́я;
р. болг. м. схв. си́нус, бр. сі́нус, п. ч. вл. sinus, слц. слн. sínus;
Фонетичні та словотвірні варіанти
синусо́їда
синусоїда́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ǵiri «груди, лоно, материнське лоно» (основа ǵin-) | албанська |
| сі́нус | білоруська |
| си́нус | болгарська |
| sinus | верхньолужицька |
| sinus «кривизна, вигин, складка, пазуха, груди, лоно» | латинська |
| си́нус | македонська |
| Sínus | німецька |
| sinus | польська |
| šьja | праслов’янська |
| си́нус | російська |
| си́нус | сербохорватська |
| sínus | словацька |
| sínus | словенська |
| ши́я | українська |
| sinus | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України