СИНТАГМИ — ЕТИМОЛОГІЯ

синта́гма «інтонаційно-змістова частина висловлення; словосполучення»

повторне запозичення з грецької мови, вдруге через російську (у Л.В.Щерби) і французьку (фр. syntagme, syntagmatique у Ф. де Соссюра);
гр. σύνταγμα «будова, устрій, лад» пов’язане з συντάσσω «організовую, налагоджую, приєдную, складаю», утвореним з префіксаσυν«з-» і дієслова τάσσω «кладу, розташовую, вміщую», спорідненого з гр.τᾱγός «ватажок, володар» і з лит. patogùs «зручно, приємно», sutógti «вінчатися, одружуватися, зв’язуватися»;
р. болг. синта́гма, бр. сінта́гма, п. ч. слц. syntagma, м. синтагма, схв. сѝнтагма, слн. sintágma;
Фонетичні та словотвірні варіанти

синтагма «будова, лад» (1618)
синтагма́тика
синтагмати́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сінта́гма білоруська
синта́гма болгарська
σύνταγμα «будова, устрій, лад» грецька
συντάσσω «організовую, налагоджую, приєдную, складаю» грецька
συν «з-» грецька
τάσσω «кладу, розташовую, вміщую» грецька
τᾱγός «ватажок, володар» грецька
patogùs «зручно, приємно» литовська
sutógti «вінчатися, одружуватися, зв’язуватися» литовська
синтагма македонська
syntagma польська
синта́гма російська
сѝнтагма сербохорватська
syntagma словацька
sintágma словенська
syntagme французька
syntagmatique французька
syntagma чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України