СИНКОПОВАНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
синко́па «зміщення музичного наголосу із сильної долі такту на слабку» (муз.)
(мовознавче) «випадіння звуків у середині слова»;
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Sónkоpe, фр. англ. syncope походять від пізньолат. syncopa, запозиченого з грецької мови;
гр. συγϰοπή «рубання, подрібнення; опущення букв» пов’язане з дієсловом συγϰόπτω «розрубую, руйную», утвореним з префікса συν-«з-, разом» і дієсловаϰόπτω «б’ю, штовхаю», спорідненого з лит. kápti «рубати», kapóti «рубати, колоти, розрубувати», псл. kopati, укр. копа́ти;
р. м. синко́па, бр. сінко́па, п. ч. слц. synkopa, болг. синко́п(а), схв. сùнкопа, синка̏па, слн. sinkópa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
синкопі́чний
синкопо́ваний
синкопува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
syncope | англійська |
сінко́па | білоруська |
синко́п(а) | болгарська |
συγϰοπή «рубання, подрібнення; опущення букв» | грецька |
συγϰόπτω «розрубую, руйную» | грецька |
συν- «з-, разом» | грецька |
ϰόπτω «б’ю, штовхаю» | грецька |
kàpti «рубати» | литовська |
kapóti «рубати, колоти, розрубувати» | литовська |
синко́па | македонська |
Sýnkоpe | німецька |
syncopa | пізньолатинська |
synkopa | польська |
kopati | праслов’янська |
синко́па | російська |
сùнкопа | сербохорватська |
синкòпа | сербохорватська |
synkopa | словацька |
sinkópa | словенська |
копа́ти | українська |
syncope | французька |
synkopa | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України