СИМФОНІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
симфо́нія
очевидно, запозичення з італійської мови;
іт. sinfonia походить від лат. symphōnia, яке зводиться до гр. συμφωνία «співзвучність», пов’язаного з дієсловом συμφωνέω «звучати злагоджено», утвореним з префікса συν «разом, з-» і дієслова φωνέω «звучу», пов’язаного з основою іменника φωνή «звук»;
р. болг. симфо́ния, бр. сімфо́нія, п. symfonia, ч. symfonie, слц. symfónia, вл. symfonija, м. симфониja, схв. симфа̏ниja, слн. simfoníja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
симфоніза́ція
симфоні́зм
симфонізува́ти
симфоні́ст
симфоні́чний
симфоньє́та
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сімфо́нія | білоруська |
| симфо́ния | болгарська |
| symfonija | верхньолужицька |
| συμφωνία «співзвучність» | грецька |
| συμφωνέω «звучати злагоджено» | грецька |
| συν «разом, з-» | грецька |
| φωνέω «звучу» | грецька |
| φωνή «звук» | грецька |
| sinfonia | італійська |
| symphōnia | латинська |
| симфониja | македонська |
| symfonia | польська |
| симфо́ния | російська |
| симфòниja | сербохорватська |
| symfónia | словацька |
| simfoníja | словенська |
| symfonie | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України