СИЛУР — ЕТИМОЛОГІЯ
силу́р «третій період палеозойської ери»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Silúr, фр. silurien «силурійський» походять від англ. Silurian «тс.», утвореного від лат. silurēs «силури», назви докельтського племені, що населяло в давнину Уельс, де найчастіше зустрічаються відкладення цього періоду;
р. болг. силу́р, бр. сілу́р, п. sylur, ч. вл. silur, слц. слн. silúr, схв. сùлӯр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
силурі́йський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Silurian «тс.» | англійська |
| сілу́р | білоруська |
| силу́р | болгарська |
| silur | верхньолужицька |
| silurēs «силури» | латинська |
| Silúr | німецька |
| sylur | польська |
| силу́р | російська |
| сùлӯр | сербохорватська |
| silúr | словацька |
| silúr | словенська |
| silurien «силурійський» | французька |
| silur | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України