СИЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
си́ла
споріднене із прус. seilin «силу» (зн. в.), дісл. seilask «протягатися, гнутися, намагатися», можливо, також двн. seil «канат», лит. síelа «душа, дух, почуття»;
псл. sila, очевидно, пов’язане із silo «сильце»;
р. болг. м. си́ла, бр. сі́ла, др. сила, п. siła, ч. слн. síla, слц. sila, вл. нл. syła, схв. си̏ла, стсл. сила;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безси́літи
безси́лля
безси́лок
«безсилий чоловік»
ви́силок
«зусилля»
всило́вуватися
«силкуватися»
вси́лу
«насилу»
всильні́ти
«посильнішати»
всильство
«насильство»
за́силка
«їжа, підкріплення»
заси́лля
заси́лок
«допомога, підтримка»
знеси́ла
«слабість»
знеси́лений
знеси́лити
знеси́лля
зуси́лля
зуси́льно
«із зусиллям»
надси́ла
«перенапруження; насильство»
надси́лу
«понад сили»
надси́льний
наси́ла
«насильство, примус; напруження»
наси́лко́м
«насильно»
наси́лля
наси́лу
наси́льне
наси́льний
наси́льник
наси́льничати
наси́льниче
наси́льство
на́сильці
«тс.»
обезси́лити
обезси́літи
обсилкува́ти
«зґвалтувати»
оси́лити
оси́льнювати
«сильнішати»
переси́лити
підси́лити
підси́лок
«підкріплення»
підси́льний
підси́лювальний
підси́лювач
поси́лений
поси́лити
поси́літи
«подужати, подолати»
посилкува́ти
«допомагати, підтримувати; підгодовувати»
поси́лля
([як. п.] «в міру сил»)
поси́лок
«зусилля»
поси́льний
посильня́ти
«укріплювати»
присили́ти
«присилувати»
приси́лкувати
«присилувати»
приси́луваний
просили́тися
«переступити межу сил»
сила́к
сила́нь
сила́ч
силе́нний
силе́ча
«велика кількість»
си́литися
си́лище
«арена боротьби»
силко́вий
«сильний»
силко́м
силкома́
«силком»
силкува́ти
«підкріпляти, освіжати»
силкува́тися
силови́й
си́луваний
си́лувати
си́льне
«дуже»
си́льний
си́льник
«могутній чоловік Г; владний чоловік Нед»
сильні́шати
си́льно
сильня́к
«силань»
сильча́к
«сильний чоловік»
силю́щий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сі́ла | білоруська |
| си́ла | болгарська |
| syła | верхньолужицька |
| seil «канат» | давньоверхньонімецька |
| seilask «протягатися, гнутися, намагатися» | давньоісландська |
| сила | давньоруська |
| síelа «душа, дух, почуття» | литовська |
| си́ла | македонська |
| syła | нижньолужицька |
| siła | польська |
| sila | праслов’янська |
| silo «сильце» | праслов’янська |
| seilin «силу» (зн. в.) | прусська |
| си́ла | російська |
| си̏ла | сербохорватська |
| sila | словацька |
| síla | словенська |
| сила | старослов’янська |
| síla | чеська |
Си́ла (чоловіче ім’я)
гр. Σίλας остаточно не з’ясоване;
запозичення з грецької мови;
вважається результатом спрощення імені Σιλουανός, що є транслітерацією лат. Silvānus, букв. «лісовий», похідного від silvа «ліс»;
припускається зв’язок з лат. Sīlа (назва лісу в південній Італії);
зіставляється також з іменем гр. Σύλας, пов’язуваним із συ̃λη «право заволодіння»;
р. Си́ла, бр. Сі́ла, стсл. Сила;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Сіла
Сѵла
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Сі́ла | білоруська |
| Σίλας | грецька |
| Σύλας | грецька |
| Silvānus | латинська |
| Sīlа (назва лісу в південній Італії) | латинська |
| Си́ла | російська |
| Сила | старослов’янська |
| silvа «ліс» | ? |
| συ̃λη «право заволодіння» | ? |
сило́ «сильце»
пов’язане із [сили́ти] «зв’язувати вузол», [силя́ти] «низати», бр. засілі́цца «попасти в сильце; повіситись»;
р. [сило́], сило́к, бр. сіло́, др. сило, сильце, п. siłka, мн. siłki (з р.), sidło, ч. osidlo «пастка», слц. osídlo «тс.», стсл. сило «петля; мотузка для задушення»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
си́лька
«тс.»
сильце́
сі́ло
сільце́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| засілі́цца «попасти в сильце; повіситись» | білоруська |
| сіло́ | білоруська |
| сило | давньоруська |
| сильце | давньоруська |
| siłka | польська |
| siłki (з р.), sidło | польська |
| sidło | польська |
| сило́ | російська |
| сило́к | російська |
| osídlo «тс.» | словацька |
| сило «петля; мотузка для задушення» | старослов’янська |
| сили́ти «зв’язувати вузол» | українська |
| силя́ти «низати» | українська |
| osidlo «пастка» | чеська |
вовкура́д «вовкулак»
очевидно, результат контамінації слів вовкула́к і рад, яка відображає уявлення про близькі стосунки «вовкулаків» з вовками;
причини виникнення слова могли бути й евфемістичні, щоб знешкодити магічну силу «вовкулака»;
певну роль при цьому могло відіграти також спорадичне чергування приголосних л:р (пор. бідола́ха : [бідора́ха]);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вовкула́к і рад | ? |
| стосунки «вовкулаків» | ? |
| силу «вовкулака» | ? |
живоси́лом «силоміць»
характер семантичного зв’язку між складовими частинами слова неясний;
виникло на підставі слів живи́й та си́ла;
бр. жывасі́лам «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жывасі́лам «тс.» | білоруська |
| живи́й | українська |
| си́ла | українська |
самоси́л «Teucrium L.» (бот.)
пов’язане з си́ла, поси́лення;
назва, очевидно, зумовлена в’яжучими та іншими лікувальними властивостями цієї рослини;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| си́ла | українська |
| поси́лення | українська |
семисильник «золототисячник, Erythraea centaurium Pers.; ранник вузлуватий, Scrophularia nodosa L.» (бот.)
складне утворення з основ числівника сім (семи́) та іменника си́ла;
назва пов’язана з лікувальними властивостями цих рослин (пор. дев’ятисил під дев’яси́л);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сім (семи́) | українська |
| си́ла | українська |
силомі́ць
від адвербіалізованої форми орудного відмінка *силоміттю зближенням з основою міць могло бути утворене силомі́ццю, а за аналогією до неї і силомі́ць;
очевидно, первісною є форма силомі́ття (силомі́ть), утворена, мабуть, з основ іменника си́ла і дієслова *(й)міти «взяти»;
бр. [сіламо́цьцю] «насильно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
силомі́ття
«насильство»
силомі́ть
«силоміць»
силомі́ццю
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сіламо́цьцю «насильно» | білоруська |
| *силоміттю | українська |
| міць | українська |
| силомі́ццю | українська |
| силомі́ць | українська |
| силомі́ття (силомі́ть) | українська |
| си́ла «взяти» | українська |
| *(й)міти | українська |
| силомі́ть | українська |
силопи́хом «насильно»
складне утворення з основ іменника си́ла і дієслова -пиха́ти, аналогічне до силомі́ццю (‹ *силоміттю);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| си́ла | українська |
| -пиха́ти | українська |
| силомі́ццю (‹ *силоміттю) | українська |
сильник «ситник розлогий, Juncus effusus L.» (бот.)
очевидно, результат видозміни форми ситник «тс.», зближеної з основами слів си́ла (з огляду на міцність листя ситнику як матеріалу для плетіння) і сіль (деякі види ситнику ростуть на солончаках);
Фонетичні та словотвірні варіанти
сілник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ситник «тс.» | українська |
| си́ла (з огляду на міцність листя ситнику як матеріалу для плетіння)(деякі види ситнику ростуть на солончаках) | українська |
| сіль | українська |
силя́к «бокохід бродячий, Thomisus viaticus (вид павука)» (ент.)
очевидно, пов’язане із [сили́ти] «зв’язувати вузлом», сило́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сили́ти «зв’язувати вузлом» | українська |
| сило́ | українська |
шлея́ «частина упряжі»
пов’язується також із си́ла (Matzenauer 327; Holub–Kop. 372);
п. szleja, szla, [śla] «шлея» походить з німецької, пор. н. Siele «лямка, шлея» (‹ двн. silo «ремінь, лямка, шлея»), споріднене з укр. [сило́];
запозичення з польської мови;
р. шлея́, бр. шляя́, ч. šle (мн.) «шлейки (штанів)», вл. sla «шлейка», slě «шлейки; упряж», нл. sla (мн. sle) «кінська упряж, збруя», sle (мн.) «ремені в упряжці; шлейки», полаб. sal’ă (‹ *šьl’a/sьl’a);
Фонетичні та словотвірні варіанти
шлейка
шли́йка
«шлейка»
шлия́
«тс.»
шлі́й-ка
«ремінь у (батога); шлейка (штанів), бретелька»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шляя́ | білоруська |
| sla «шлейка»«шлейки; упряж» | верхньолужицька |
| slě «шлейка»«шлейки; упряж» | верхньолужицька |
| silo «ремінь, лямка, шлея» | давньоверхньонімецька |
| sla «кінська упряж, збруя»«ремені в упряжці; шлейки» (мн. sle)(мн.) | нижньолужицька |
| sle «кінська упряж, збруя»«ремені в упряжці; шлейки» (мн. sle)(мн.) | нижньолужицька |
| Siele «лямка, шлея» (‹ двн. silo «ремінь, лямка, шлея») | німецька |
| sal'ă (‹ *šьl’a/sьl’a) | полабська |
| *šьl'a/sьl'a | полабська |
| szleja | польська |
| szla | польська |
| śla «шлея» | польська |
| шлея́ | російська |
| си́ла | українська |
| сило́ | українська |
| šle «шлейки (штанів)» (мн.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України