СЕЧУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
се́ча
псл. sьčь, пов’язане зі sьcati «сцяти»;
др. сьць «сеча», схв. са̏ч, слн. séč, стсл. сьчь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
передсе́чник
«передміхурова залоза»
присе́чник
«тс.»
сеч
сечина́
«сечовина»
сечівни́к
сечни́к
«сечовий міхур»
сечови́к
«тс.»
сечови́на
си́ча
«сеча тварин»
сичівни́к
«сечовий міхур»
щи́на
«сеча»
щи́ни
«тс.»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сьць «сеча» | давньоруська |
| sьčь | праслов’янська |
| sьcati «сцяти» | праслов’янська |
| са̏ч | сербохорватська |
| séč | словенська |
| сьчь «тс.» | старослов’янська |
дзиґа́р «годинник»
через посередництво польської мови запозичено з німецької;
нім. Seiger «висок (прилад); годинник (спочатку пісковий або водяний)» походить від свн. seigære «ваги, терези», утвореного від seigen «знижувати; важити» (за характерною деталлю механізму баштового годинника – пересувною гирею), що є формою фактитиву до sigen «спускатися, знижуватися», нвн. seihen, [seigen] «цідити», спорідненого з дангл. sīgan «спадати, капати», дісл. sīga «тс.», а також з дінд. sḗcatē, siñcáti «ллє, наливає», seka «злива», псл. sьсаti, укр. си́кати, се́ча;
р. ст. зегар «годинник», бр. зэга́р «великий годинник (на стіні, вежі)», п. [dzygar], zegar «годинник», [zygór], заст. zygar;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзегаръ
(XVII ст.)
дзиґа́ροκ
дзиґа́рик
дзиґарі́
дзиґа́рки
«тс.»
дзиґа́рний
дзигаръ
(1706)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зэга́р «великий годинник (на стіні, вежі)» | білоруська |
| sīgan «спадати, капати» | давньоанглійська |
| sḗcatē | давньоіндійська |
| sīga «тс.» | давньоісландська |
| Seiger «висок (прилад); годинник (спочатку пісковий або водяний)» | німецька |
| seihen | нововерхньонімецька |
| dzygar «годинник» | польська |
| zegar «годинник» | польська |
| sьсаti | праслов’янська |
| зегар «годинник» | російська |
| seigære «ваги, терези» | середньоверхньнімецька |
| си́кати | українська |
| zygór | українська |
| seigen «знижувати; важити» (за характерною деталлю механізму баштового годинника -- пересувною гирею) | ? |
| sigen «спускатися, знижуватися» | ? |
| seigen «цідити» | ? |
| siñcáti «ллє, наливає» | ? |
| seka «злива» | ? |
| се́ча | ? |
| зегар «годинник» | ? |
| zygar | ? |
сі́кти́
іє. *sē˘k-, можливо, з давнішого *k῀s-ek-, похідного від кореня *k῀s-(*k῀es-), збереженого в укр. чеса́ти, коса́ та ін;
споріднене з лит. ст. įsekti «насікати, насікти», išsekti «висікти», лат. seco «обрізаю», ірл. ésgid «відрубує», двн. segansa «коса», sëga (saga) «пилка»;
псл. *sěkti;
р. сечь, бр. сеч, сячы́, др. сѣчи, п. siec, ч. sekati, слц. sekat’, вл. sykać «жати», syc «косити», нл. sekaś, sec, полаб. sect «косити», болг. сека́, м. сече, схв. се̏ћи, сjе̏ћи, слн. sékati, стсл. сѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
висі́канка
«биття»
ви́січка
відсі́к
відсі́ктися
«відбитися зброєю»
ві́дсіч
відсі́чка
за́сі́к
засі́ка
«штучна перешкода із зрубаних дерев; [засік]»
засіка́н
«рана на нозі у коня від засічки»
за́січ
«засіка»
засі́ча
засі́чє
«тс.»
за́сі́чка
«рана на нозі коня; засікання, зарубка»
засі́чний
«пов’язаний із засікою»
зсік
«яловичина з верхньої частини стегна»
на́дсі́чка
«надсічене місце»
насі́ка
«дрібно порізана вовна»
насіка́льник
(спец.)
насі́канець
«палка, оправлена гравієм»
насіч
«рана»
на́сі́чка
«надрізане, надсічене місце; візерунок, наковка, насікання; [оббиття дрібними цвяхами Ж]»
о́дсіч
осі́чка
пере́січ
«точка перетину»
пере́січа
«перетин»
пере́січка
«перегородка»
підсі́чка
підсі́чний
по́січ
«перелаз»
по́сі́ч
«вулиця в селі»
про́сік
просі́ка
сікавни́ця
«шатківниця»
сікални́ця
«тс.»
сікани́на
«січа; січене м’ясо»
сі́ка́нка
«січена капуста; шмагання, биття різками; страва із січених нирок Пі»
сіка́р
«той, хто січе, б’є різками»
сіка́рня
«дошка, на якій січуть м’ясо»
сікато́р
«шатківниця»
сіка́ч
«знаряддя для січення, рубання; дикий кабан»
сіка́чка
«знаряддя, яким січуть капусту»
сі́ктися
сіку́чий
січ
«січа; [викорчуваний ліс Нед]»
сі́ча
січе́ник
«страва з посіченого м’яса»
сі́чи
«сікти, косити, валити»
сі́чка
«січена солома; подрібнені крупи; намисто з коралових обрізків; [сікач О]»
січкавни́ця
«шатківниця»
січка́рня
«соломорізка»
січни́й
(мат.)
січови́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сеч | білоруська |
| сека́ | болгарська |
| sykać «жати»«косити» | верхньолужицька |
| syc «жати»«косити» | верхньолужицька |
| segansa «коса» | давньоверхньонімецька |
| сѣчи | давньоруська |
| *sē˘k- | індоєвропейська |
| ésgid «відрубує» | ірландська |
| seco «обрізаю» | латинська |
| įsekti «насікати, насікти» | литовська |
| сече | македонська |
| sekaś | нижньолужицька |
| sec | нижньолужицька |
| sect «косити» | полабська |
| siec | польська |
| *sěkti | праслов’янська |
| сечь | російська |
| ћи | сербохорватська |
| sekat' | словацька |
| sékati | словенська |
| сѣшти | старослов’янська |
| чеса́ти | українська |
| сячы́ | українська |
| ћи | українська |
| sekati | чеська |
| *k῀s-ek- | ? |
| *k῀s-(*k῀es-) | ? |
| коса́ | ? |
| įsekti «насікати, насікти» | ? |
| išsekti «висікти» | ? |
Січ «організація українського козацтва у XVI--XVIII ст.; місце розташування цієї організації»
похідне утворення від сі́кти́, етимологічно тотожне із [січ] «засіка (штучна перешкода зі зрубаних дерев для захисту від нападу ворога)»;
пор.: «Козаки ставили собі для безпеки від татар «городці» й засіки чи «січи» в придатних місцях» (Грушевський, Ілюстрована історія України, К., 1917, 179);
р. Сечь, [сеча], бр. Сеч «тс.» (з укр.), п. Sicz «Січ», sicz «укріплений табір запорозьких козаків» (з укр.), ч. Síč «Січ» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
січови́к
«козак Запорозької Січі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Сеч «тс.» (з укр.) | білоруська |
| Sicz «Січ»«укріплений табір запорозьких козаків» (з укр.) | польська |
| sicz «Січ»«укріплений табір запорозьких козаків» (з укр.) | польська |
| Сечь | російська |
| сеча | українська |
| Síč «Січ» (з укр.) | чеська |
| сі́кти́ | ? |
| січ «засіка (штучна перешкода зі зрубаних дерев для захисту від нападу ворога)» | ? |
| пор.: «Козаки ставили собі для безпеки від татар «городці» | ? |
| чи «січи» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України