СЕРЦЕВОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ

се́рце «центральний орган кровоносної системи»

псл. *sьr̥dьce (‹*sьr̥dьko), очевидно, похідне від *sьr̥dь «серце, середина», пов’язаного із *serda «середина» з іншим ступенем вокалізму;
споріднене з лит. širdìs «серце», лтс. sir̂ds «тс.; мужність, гнів», прус. seyr «серце», гр. ϰη̃ρ, ϰαρδία, вірм. sirt, гот. haírto, лат. cor (cordis), дірл. cride, хет. kard- «тс.»;
іє. *k῀er-d-/k῀r̥-d-;
р. се́рдце, бр. сэ́рца, др. сьрдьце «середина, глибина, внутрішність, серцевина; серце; душа, дух, думка, почуття, бажання, гнів», п. serce, ч. слц. srdce, нл. serce, болг. cърце́, м. срце, схв. ср̏це, слн. srcé, стсл. cръдьце, срьдьце;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безсерде́чний
безсе́рдий
безсе́рдний
з-серця «розсердившись»
насе́рдний «сердечний, серцевий»
насе́рдниця «хвороба, біль у ділянці серця; коліки»
осердя
пасе́рдя «серцевина дерева»
передсе́рдя
серде́га
серде́ка
серденя́
серде́чина «сердега»
серде́чний
серде́чник
серде́шний
сердя́га «сердега»
серцева́тий «у формі серця»
серце́вий
серцеви́на
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сэ́рца білоруська
cърце́ болгарська
sirt вірменська
haírto готська
ϰη̃ρ грецька
ϰαρδία грецька
cride давньоірландська
сьрдьце «середина, глибина, внутрішність, серцевина; серце; душа, дух, думка, почуття, бажання, гнів» давньоруська
*k<SUP>῀</SUP>er-d-/k<SUP>῀</SUP>r̥-d- індоєвропейська
cor (cordis) латинська
cordis латинська
sir̂ds «тс.; мужність, гнів» латиська
širdìs «серце» литовська
ср̏срце македонська
serce нижньолужицька
serce польська
*s<SUP>ь</SUP>r̥dьce (‹*sьr̥dьko) праслов’янська
*s<SUP>ь</SUP>r̥dьko «серце, середина» праслов’янська
*serda «середина» праслов’янська
*s<SUP>ь</SUP>r̥dь праслов’янська
*s<SUP>ь</SUP>r̥dь праслов’янська
seyr «серце» прусська
се́рдце російська
це сербохорватська
srdce словацька
srcé словенська
cръдьце старослов’янська
срьдьце старослов’янська
kard- «тс.» хетська
srdce чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України